В Україні остракізм відродився і за рівнем демократії вона нині перебуває в часі Давньої Греції 5-го століття до н.е. Й інколи неймовірно відстає
Як стверджує Аристотель в своїй знаменитій «Політиці» чи
не найпершим методом збереження демократії від зазіхань надміру сильних осіб і
запобігання тиранії став остракізм. І – щоб ніхто не сумнівався – це придумано
мудрими греками з найблагородніших міркувань. Запроваджений остракізм після
повалення тиранії Пісістратидів у Афінах близько 508 року до н.е. знаменитим
реформатором Клісфеном як профілактичний засіб. Молода демократія після
повалення режиму тиранії відкрила можливість вільної політичної конкурентної
боротьби. Не маючи досвіду існування в демократичному середовищі й чітко
визначених правил та норм, нерідко ця боротьба набирала таких форм, що ставила
під питання саме існування держави. І треба було якось цей розгул демократії
припинити.
Отож, раз на рік за рішенням спеціально обраної Ради п`ятисот на голосування в Народні Збори виносилося питання
про необхідність остракізму. Якщо таке рішення приймалося, тоді ставилося на
широке голосування, в якому брали участь не менше ніж 6 тисяч осіб. В
призначений день у призначене місце кожен афінянин (чоловік) мав принести
глиняний черепок (остракон) з накресленим іменем громадського діяча, якого слід
було піддати остракізму. Тобто вислати його з держави років так на 10. І кожен
мав вільно вказати ім`я людини, котра заважає йому особисто жити, а державі спокійно функціонувати.
І той, проти кого було подано найбільша кількість голосів, мав у десятиденний
строк покинути Афіни. Проте вигнанців не лишали прав громадянства й власності. Після
відбуття строку, все це йому поверталося. Крім того, за рішенням Народних
Зборів вигнанець міг бути поверненим у разі критичних випадків.
Така профілактика збереження демократії привела до того,
що остракізму, тобто вигнанню, були піддані ледь не всі видатні люди Афін. А
сама профілактика досить часто перетворювалася на спосіб зведення особистих
рахунків. Відомий давньогрецький історик і філософ Плутарх приводить історичний
анекдот, котрий цілком можливо є реальним фактом.
У часи греко-перських війн було широковідоме ім`я знаменитого полководця й громадського діяча Аристида
Справедливого. Розпочавши свою громадську діяльність як активний прихильник
реформ Клісфена, котрий й запровадив остракізм, він незабаром відходить від
участі в угрупуваннях, котрі знаходилися в надзвичайно гострому протистоянні, й
займає унікальну позицію, що відрізняє його від усіх інших політиків тих часів.
Захоплення й любов сучасників він викликав своєю надзвичайною справедливістю,
бо інтереси держави завжди ставив вище особистих. Обраний стратегом, Аристид
став одним із героїв Марафонської битви, що зупинила навалу персів, і згодом
очолив виконавчу владу Афін.
Наскільки пам`ять людська коротка, а вдячність надзвичайно швидко
перетворюється в ненависть, довів інший не менш знаменитий діяч того часу –
Фемістокл. Блискучий оратор, він переконав афінян, що Аристид забронзовів і
став гальмом на шляху розвитку міста, котре він справедливо хотів перетворити (і
згодом таки перетворив!) у морську столицю світу. І афіняни розгубилися й
чимала частина з них вирішила просто не брати участь у голосуванні, отримавши
образливе прізвисько ідіотес. А Фемістокл закликав до голосування громадян із
околиць.
…В день народного волевиявлення Аристида зустрів на
вулиці якийсь прийшлий чоловік відверто простого походження і попросив написати
на черепку його ім`я. Аристид здивувався й запитав, чому він хоче позбавитися
людини, відомої своєю справедливістю й відданістю місту? І чи не образив його
особисто чимось Аристид? «Ні, – відповів випадковий прохожий. – Я навіть ніколи
його не бачив і не знаю. Просто надоїло звідусіль чути «справедливий та
справедливий»… Аристид мовчки написав своє ім`я на остраконі й віддав його чоловіку.
Більшістю голосів співгромадян Аристид, один із
найблагородніших і найдостойніших синів Афін, за визначенням Геродота, відправлений
у вигнання. І лише навала персів змусила афінян згадати про свого героя й повернути
його через 2 роки знову на Батьківщину. І у важкий час цей мужній і великий
чоловік забув про образи й пішов до війська служити під командою Фемістокла. І
разом вони остаточно вигнали персів із Греції.
Цікавий подальший перебіг їхніх доль. Головний керівник визволення
Греції від персів Фемістокл згодом теж обрид афінянам і піддався остракізму.
Але це був антипод Аристида й дуже амбітний чоловік, для нього на першому плані
були власні інтереси. Тому, образившись на афінян, він перейшов до персів, де
згодом безславно зник у вічності. А Аристид у славі й пошані дожив свого віку в
рідних Афінах.
З набуттям демократичного досвіду остракізм зовсім
перестав виконувати роль профілактики тиранії й перетворився в засіб усунення з
політичної арени політичних супротивників. В Афінах боролися дві могутні партії
і остракізм 417 року мав остаточно вирішити між ними суперечку. Але оскільки
жодна партія не була переконана в своїй перемозі, то в останню хвилину вони
домовилися між собою і разом написали ім`я другорядного й нелюбого в Афінах демагога Гіпербола,
який, врешті, й вигнано.
Цей випадок спочатку розвеселив афінян, але згодом
розгнівив і на їхню вимогу практика остракізму на цьому була припинена.
… У світі пройшло дві з половиною тисячі років. А в Україні
вони ще й не починалися. Десь зависла в часі. Чи зависли її випадкові сучасні лідери?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.