Українці за рік стали значно багатшими. Але не всі

Тепер маємо ким пишатися: передовики капіталістичного виробництва — Ринат Ахметов, Олексій Вадатурський, Олександр Янукович, Юрій Іванющенко

Нещодавно опубліковані (і не опубліковані) результати діяльності за минулий рік найбільших компаній країни показали зарозумілій Європі, як треба працювати. У той час як Захід ніяк не переборе кризу, зупиняючи величезні виробництва й звільняючи десятки тисяч людей, найбільші українські компанії за рік ледь не вдвічі збільшують дохід. Ну як тут за людей не порадіти?! А враховуючи, що одна з цих компаній — СКМ — володіє металургією всією України плюс електрифікація всієї держави, а інша «Нібулон» ледь не всім вітчизняним хлібним краєм — можна легко припустити, що тепер ледь не кожна друга українська сім`я рівно вдвічі збільшить свої доходи.

І нехай буде соромно тим, хто в цьому сумнівається. Одразу після повідомлення про фантастичні успіхи СКМ народного депутата Рината Ахметова ЗМІ розповсюдили коментарі незалежних експертів, котрі на всякий випадок пояснили як треба сприймати досягнення своїх земляків. І солідні спеціалісти постаралися розвіяти будь-які наші сумніви й підозри.

Зокрема експерт Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський пояснює приголомшливий успіх групи компаній Рината Ахметова дуже гарно й переконливо: «Серед найбільших українських фінансово-промислових груп СКМ відрізняється увагою до питання інфраструктурного розвитку. Підприємства СКМ значну частину одержуваного прибутку вкладають у модернізацію, у технічне переоснащення, використання сучасних технологій виробництва. Компанія, очевидно, вже подолала традиційну для українського бізнесу фазу експлуатації радянської спадщини, і розвиває свої підприємства так, як того вимагає нинішня світова економіка».

Щоправда експерт такого серйозного наукового центру, котрий працює при самому президентові України, не пояснив, яку частку отримуваного прибутку компанія вкладає в модернізацію виробництва і куди саме, в яке технічне переоснащення, в які сучасні технології? Тоді б ми ще більше пораділи мудрості Рината Леонідовича, котрий дбає про майбутнє. А то скептики досі йому дорікають, що його СКМ по-варварському експлуатує природні ресурси краю й виробничу базу радянської металургійної спадщини — мартени, які пожирають неймовірну кількість дорогущого газу й продукують надзвичайно неякісний метал, а тому вже ніде в світі крім України не використовуються. А найкраще було б якби експерт проілюстрував як при цьому збільшилися заробітки працівників СКМ. Досі, наскільки нам відомо, вони отримували близько 10% від собівартості продукції, хоча їхні колеги в Європі отримують близько 60%. Отож, очевидно, все з`їдає якщо й не сама модернізація важкого радянського минулого, то думки про неї.

Підозрюю, шановний друже-читачу, що у вас могла виникнути підозра в щирості слів шановного експерта, котрий служить в установі, контрольованій владною командою. Тоді ось вам слова незалежного спеціаліста, координатора економічних програм Школи політичної аналітики при НаУКМА Сергія Кисельова, котрий стверджує, що СКМ є особливим роботодавцем на українському ринку через підвищену увагу до соціального аспекту бізнесу (про модернізацію й використання передових технологій він, щоправда, змовчав): "Розуміння того, що необхідно вкладати не лише у розвиток виробництва, а й у розвиток суспільства, у якому цей бізнес працює, зараз лише починає проникати в уми українських бізнесменів. І СКМ, на даний момент, є поки що однією з дуже небагатьох українських компаній , які серйозно вкладають у соціальні, медичні, освітні проекти.»

Шкода, що шановний незалежний експерт теж не пояснив, скільки, куди і навіщо серйозно вкладає СКМ? Але звучить гарно й переконливо. Якби ще пару цифр і фактів для підтвердження. Так, ми самі знаємо, що відповідно до звітності, сумарні активи групи за 2011 склали $ 28,466 млрд. (у 2010 році — $ 22,675 млрд), а сумарний валовий дохід — $ 19,542 млрд (у 2010 році — $ 12,819 млрд). Так от скільки з майже 20 млрд. доларів сумарного валового доходу мудрий і добрий Ринат Леонідович поклав у модернізацію, соціальну сферу, зарплату?

А так знову ж злі язики стверджують, що Ахметов якщо і вкладає кудись кошти, то в нерухомість у Лондоні та в теплих краях. І за роки господарювання, заробивши десятки мільярдів доларів на експлуатації українських надр і людських ресурсів, не запропонував жодного інноваційного рішення, жодного власного товарного знаку. А єдиною слабістю пана Рината в славному донецькому краї є рідний футбольний «Шахтар» із заморськими швидконогими парагвайцями та бразильцями з румуном на чолі. Для них він точно нічого не шкодує. Аби тільки вони тішили його щирий, покірний, не перебірливий і відданий робочий люд.

Шановні експерти не пояснили за рахунок чого ж з такою дивовижною швидкістю розростається і множиться імперія Рината Ахметова. Їхнє пояснення: сприятлива світова кон`юнктура на метал. Та невже? І де це сприяння відбувається? Адже весь світ у напівлежачому стані. Навіть китайське зростання вдвічі впало за останній рік. І це на фоні тотальної української стагнації, коли зростання ВВП практично дістає нуля. А борги країни досягли астрономічних висот — 60 млрд. доларів США. То де ж ця сприятлива кон`юнктура на метал? Може на Банковій? І може, не на метал?

Є питання й до земельного зернотрейдера Олексія Вадатурського. Робити на землі гроші — це добре. Добре, що й великі гроші. Виробництво зерна на відміну від металу належить до так званих відновлювальних технологій. Для України й це прогрес. Але чи є нині господар на землі? Хто стежить за сівозмінами? Чому проїжджаючи з Києва до Миколаєва на одних і тих полях із року в рік бачимо пшеницю, кукурудзу та соняхи? Отож, скільки ця земля може витримати? І що має селянин від майже 12 мільярдів грн. чистого доходу «Нібулону» за минулий рік?

Як бачимо, не на всі питання відповіли шановні експерти. Але вони старалися. І хіба вони винні, що не мали задовільних відповідей на всі можливі питання? На всі інші питання мала б відповісти влада: чи отримала Україна під час великої приватизації ефективного власника? Олігархів отримали, що досі продовжують експлуатувати колись загальнонародну власність. А чи отримала Господаря? Але якщо не ставить так питання, то, мабуть, цю владу як, до речі, й попередню, нові господарі задовольняють. Невже вони задовольняють і народ вічно обдуреної країни?