Розстрільні списки старого (нового) парламенту

Законодавці новим виборчим законом підпиляли сук, на якому довго й зручно сиділи. І нині заслужені секретарки, політично кваліфіковані водії та охоронці олігархів змушені збиратися на пенсію

Ви гадаєте випадково в рекламному роликові Наталі Королевської на українському телебаченні постійно звідусіль піднімається дим? Так, це горять гроші, щедро кинуті на розкрутку проекту «антиопозиція». Ось-ось вони догорять – і все. Більше нічого не буде. І ті 4-5% рейтингу, що вже тримаються кілька місяців, підігріті надзвичайно інтенсивною рекламною кампанією, виявляться булькою на воді. Бо це просто авантюра, котру намагаються втиснути в сучасні рамки технологічності.

Але навіть така красуня як пані Наталя навряд чи зможе претендувати на особливу любов, відданість, увагу та підтримку на виборах загадкових і непередбачуваних українців. І причина до банальності дуже проста. Навіть якщо забути й закрити очі на її зраду Юлії Тимошенко (а українці – як не дивно – зрадників страшенно не люблять, що доводить приклад Віктора Ющенка). Бо крім цілком привабливої зовнішності Королевська нічого не несе. Ні нових смислів, ні нових сенсів. Ні нового змісту. Роздута гарненька повітряна кулька. І все.

Тому опозиції вона не завадить. Опозиція це сама зробить за всіх опонентів. Ще до виборів. То вона майже рік волала про об`єднання всіх прогресивних сил навколо «Батьківщини» та Юлії Тимошенко. З великими потугами, суперечками, що досить часто переходили в скандали, все ж об`єдналися. Але виявилося, що рейтинг від цього не росте в геометричній прогресії. Більше того: він ще й потроху став опускатися. Не інтенсивно, але регрес відчувається.

І тут причина надзвичайно проста й банальна. Об`єднана опозиція, як це не парадоксально з огляду на її досвід і чималий інтелектуальний потенціал, теж не несе ні нові смисли, ні нового змісту. Об`єднання тоді б дало ефект зростання, коли б відбулося навколо нових ідей. А так вийшов навіть не Ковчег, а благенький рятувальний пліт. Обіцяли ще в середині травня якісно нову програму, але мабуть їм нині не до того: ділять місця в списку. А це буде надзвичайно важко зробити. Може, навіть катастрофічно важко. І це не їхня вина, а біда. Хоч і вина теж. Перебуваючи в партії вождистського типу, всі наші опозиційні депутати впродовж багатьох років сиділи в окопах, прикриті світлим образом лідера. А нині, коли цей вождь за ґратами і не здатен їх прикрити в лиху годину, вони виявилися безпомічними щенятами, зарано відібраними від матері. По мажоритарці очевидно не пройдуть, бо й грошей на кампанію в розширеному окрузі не мають, та й їх там ніхто не знає. І що суттєво – не чекає.

А в списку на всіх місця не вистачить. Тепер вони лікті кусають, що колись погодилися проголосувати за змішану систему. При старій би вони всі в передвиборчий Ковчег помістилися. А так можуть його просто потопити, бо всі одразу захочуть вскочити в середину. І зіткнуться лобами. І що з того вийде – невідомо.

Вихід може бути дуже простим: у форс-мажорному порядку виробити коротку, добре акцентовану на проблемах країни конструктивну програму й усіх, хто проголосував за змішану систему виборів спрямувати в округи й таки чином примусити займатися політичною агітаційною роботою. І це буде справедливо. Якщо самі потонуть, то хоч окремі партійні месиджи донесуть до якомога ширшого загалу. А в список включити нові обличчя з експертного, наукового й інтелектуального середовища не пов`язаного з українським бізнесом. І на цьому додатково заробити собі ім`я.

Але це було б занадто добре.

Все не так однозначно чудово й в «УДАРУ» Віталія Кличка. Зовні ніби все гаразд. Рейтинг росте мов на дріжджах. Хоч ні Віталій, ні його команда для цього ще палець об палець суттєво не вдарили. Та й де там у нього команда? Знову партія вождя. Дуже симпатичного, улюбленця народу, переможця, чемпіона, котрий заробив свої статки чесною працею і хоче допомогти зробити це всім українцям.

Про те, що він хоче зробити ще ніхто не знає. Бо він цього не сформулював. Але люди здогадуються про його добрі наміри. І що найголовніше: вірять йому. І довіру, здається, має сьогодні лише Кличко. А це надто дорого коштує, якщо бездарно не втратити.

Проте команда Віталія має три проблеми, котрі здатні вмить розчавити його 10-15 відсотків рейтингу. Й недалека історія його попередників про це знає.

Отже, перша проблема: це відсутність ядра виборців, перевіреного й згуртованого певними справами, лозунгами й цілями електорату. Друга: відсутність сформульованих власних лозунгів і програмових засад, котрі мають бути донесені до кожного виборця на побутовому рівні. І третя: абсолютна відсутність авторитетної команди і талановитих спікерів, здатних популяризувати бажано креативні ідеї нової політичної команди на чолі з пізнаваним лідером.

Все це геть не складні завдання. При їхньому успішному вирішенні команда Віталія Кличка єдина з поміж інших могла б розраховувати на голоси не тільки в Центрі й на Заході країни, а й на Сході та Півдні. Все це висить у повітрі. Але не робиться. Не хочуть? Чи не можуть? Чи ще не час?

Найпростіше Партії Регіонів. Кому скажуть – той і піде, куди скажуть. Хоч на округ, хоч і в список. Аби сказали. Звичайно, не все так просто, але й не все так складно як у тих демократів. І над програмою нічого голову ламати: будемо покращувати, щодня, щогодини, щосекунди. Одним словом: Україна для людей. Гарно? Ще б пак! А головне – наші, підемо та й проголосуємо. Гірше, коли не підуть. І як кажуть соціологи, багато не підуть.

Що тоді? Всі обставини нинішньої передвиборчої кампанії як і політичної ситуації вказують на те, що ці вибори будуть тестовими. Якщо не випустять із-за ґрат опозиціонерів – вибори, очевидно, не визнає ні Європа, ні Америка. Легітимність парламенту буде нульовою. Згодом президенту доведеться йти й самому на дострокові вибори й парламент відправлять туди ж. А якщо випустять Юлю і Юру, тоді точно більшість в ВР буде за опозицієї і неминучі конфлікти з гарантом приведуть до того ж результату. Третього не дано. Чи дано?