Народ владу ненавидить, але рейтинги її зростають

Соціологічні парадокси квітня можуть заплутати не лише громадян країни, а й самих соціологів. І тим більше – політиків

Наприкінці квітня солідна соціологічна служба Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) видала ледь не сенсацію. Виявляється рейтинг президента України останнім часом вже на цілих 8% переважає рейтинг його найближчого конкурента Юлії Тимошенко.

І це при тому, що Центр соціальних і економічних досліджень Олександра Разумкова ще в грудні повідомив, що наприкінці минулого року вперше за останній час президентський рейтинг опальної прем`єрки перевищив рейтинг нині чинного лідера країни Віктора Януковича. І продемонстрував при цьому динаміку падіння популярності президента.

Ось ці дані: Чи підтримуєте ви діяльність В.Януковича на посту президента?

Квіт. 2010 - 42.3 %; Серпень 2010 - 24.5 %; Лист. 2010 - 18.6 %; Лют. 2011 - 17.4 %; Квіт. 2011 - 10.6 %; Груд. 2011 - 7.8 %.

Отже, досить красномовна картина. Що могло трапитися такого помітного, щоб так різко змінити симпатії українців? Тим більше, що інша досить професійна й кваліфікована молода соціологічна група «Рейтинг» ще на початку квітня ц.р. повідомляла, що Віктор Федорович у першому турі мав би 21,7% голосів виборців, а Юлія Володимирівна – 19,8%. У межах соціологічної похибки це майже рівні показники. При тому, що соціологи «Рейтингу» сповістили про результатами другого туру, де перемагала б Тимошенко з показником 36,6% проти 30% Януковича. А Арсеній Яценюк, якби виходив до другого туру з чинним гарантом, отримав би взагалі тріумфальну перевагу майже в 10%.

Крім того, десь із місяць тому той же Київський міжнародний інститут соціології сповістив, що за результатами власного дослідження, проведеного в межах проекту незалежної мережі дослідників громадської думки Геллап Інтернешнл (WIN-Gallup International) в 57 країнах світу, Україна досягла найвищого рівня протестних настроїв за роки Незалежності. Іншими словами, ще ніколи незадоволення українців не були такими потужними, як після двох років «покращення життя».

На підтвердження цього в грудні 2011 року 52 % опитаних Центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова заявили, що у разі погіршення умов життя готові вийти на вулицю з протестом. Згідно з результатами соцопитувань, половина населення України (50,7 %) останнім часом відчуло погіршення матеріального становища.

Може, саме тому найбільшим розчаруванням минулого року українці назвали саме Віктора Януковича.

І ось ніби в зворотний розвиток такий неймовірний спалах переваги у 8% над своїм найвірогіднішим конкурентом у чинного президента... І це при тому, що життя пересічного українця не тільки не поліпшується, а суттєво погіршується. За підрахунками народного депутата Андрія Павловського, якого ніхто не спростував, прожитковий мінімум на 2012 рік для простих громадян України надзвичайно дієтичний. У день це – 100 грамів хліба, 10 грамів макарон, 25 грамів ковбаси, 250 грамів картоплі. І один раз на три роки гумові калоші. І це на фоні неймовірної розкоші, якими оточив себе Віктор Янукович у найбіднішій країні Європи.

Автор – боронь Боже! – не хотів би поставити під сумнів професійні чи моральні принципи, якими оперують дуже поважні соціологи з відомої служби КМІС. Але якщо порівняти їхні дані з результатами тих же «разумковців», то показники дуже відрізняються. КМІС: ПР – 19,1% із тих, хто взяв би участь у голосуванні до ВР, «Батьківщина» – 10,7%, «Фронт змін» – 7,3%, «Удар» – 6,7%, КП – 5,7%, «Свобода – 3,0%. Центр Разумкова: за єдиний список під спільною назвою «Батьківщина» проголосували би 26,8% тих, хто має намір взяти участь у виборах. За ПР – 23,3%, за партію «УДАР» – 10,1%, за КПУ – 7,3%, за Партію Наталії Королевської «Україна – Вперед» – 5,4%, за ВО «Свобода» – 5,7%.

Як бачимо, різниця дуже суттєва. І якщо навіть врахувати, що КМІС проводила опитування до оголошення опозиції про єдиний список, то навіть просте об`єднання (в їхній версії) електорату «Батьківщини» і «Фронту змін», хоч цього ніколи не відбувається, далеко не дотягує до результатів ПР.

В чому причина? Дуже хочеться вірити, що це результат різних методик опитування. Але не можна не враховувати, що ці опитування серйозно впливатимуть на створення громадської думки. І вже зараз ми могли спостерігати, що опитування КМІСу і Центру Разумкова мало абсолютно різне інформаційне поширення. Результати Центру Разумкова залишилися практично поза увагою інформаційних агентств. А ось результати опитування КМІСу важким катком пройшлися по всім каналам, інформагенціям та інтернетпорталам. Будемо вважати, що це просто схильність недосвідчених журналістів до сенсацій. Але внутрішній голос підказує, що в нас нічого просто так не буває.

І останнє. Якщо все-таки у вітчизняних соціологів різні методики дослідження громадської думки, то як вони збираються спільно працювати на виборах до ВР, створюючи національний екзит-пол? І чи не прийшов час якось відрегулювати методики, щоб не вводити народ в оману? Та й владу, до речі, також. Чи не так?