Помилка Френсіса Фукуями або Рік із президентом Януковичем

Рік роботи нової влади вже фактично дав відповіді на всі запитання щодо її ефективності й перспектив.

 Я хоч і був критично налаштованим до нового президента (як, до речі, й до старого), все ж, зізнатися, очікував більшого. Значно більшого. Зрозуміло, не в гуманітарній сфері, де Янукович нічого привабливого для українців і не обіцяв. Але ж він усіх так уперто запевняв, що негайно займеться добробутом простих громадян й життя людей поліпшиться. Вже завтра! Для цього в нього є геніальний план і чудові архітектори змін на краще – команда професіоналів.

На жаль, очікування не справдилися. Професіонали виявилися великими майстрами лише в популізмі, хоч постійно звинувачують у цьому своїх супротивників. Вони не перестають обіцяти й навіюють думку, що зачекайте ще ось трохи й ваше життя зміниться до невпізнанності. Судячи з динаміки нинішніх змін, очікувати масі пригнічених людей нічого хорошого не доводиться. Ціни ростуть з неймовірною швидкістю. З такою ж швидкістю багаті люди багатіють, а бідні бідніють.

Виявляється, ніякого плану у Віктора Федоровича не було. Як не має й команди справжніх професіоналів, котрі б могли ефективно будувати економіку країни. Все це виявилося блефом. Маячня амбітних провінційних бізнесменів, котрі можуть побудувати стадіон, дорогу, готель. За гроші бюджету, звичайно. При цьому вкравши звідти левову частку. Й ці поцуплені кошти негайно вивести в офшори. А на загальну масу середнього й малого бізнесу поклавши додаткові податки й побори.

Звичайно, за рік, мабуть, і не перебудуєш ні країну, ні її економіку. Але, принаймні, зробити рішучі кроки в напрямку розвитку внутрішнього ринку й перестати штучно стимулювати наскрізь сировинний експортний потенціал країни цілком можливо. Так, від заниженого курсу національної валюти – експерти стверджують, що у 2,5 рази! – виграють експортери. Нові власники радянських мартенів, отримавши їх за успішного правління незабутнього Леоніда Кучми практично задарма, за останні роки вклали в модернізацію застарілих технологій копійки. Як копійки заплатили за роботу найманим робітникам. А самі таким нехитрим способом заробили за кілька років – мільярди.

Водночас у результаті лише кризової девальвації в 1,7 рази подорожчав у гривневому еквіваленті імпорт енергоносіїв, машин і обладнання, медикаментів і низки інших товарів критичного імпорту. Відповідно збільшилася вартість обслуговування зовнішніх боргів держави.
Здається, за політичної волі проблему цю подолати не так уже й складно. Для цього просто слід привести у відповідність курс вітчизняної валюти, який після обвалу 2008 року за експертними даними знецінений майже на 70%.
Але для здійснення справжніх, а не ефемерних реформ потрібна політична воля державних діячів зацікавлених не в збагаченні купки своїх політичних прибічників, а в успіху країни.

Визнаний знавець політичної історії 20-го століття Френсіс Фукуяма проаналізував досвід трансформації країн із тоталітарним минулим і їхній шлях переходу до ринкової економіки та ліберальної демократії. Відомий вчений приходить до цілком слушного висновку, що посттоталітарні країни з авторитарним управління значно швидше проходять шлях реформ у напрямку до сучасного модерного суспільства. Але при незаперечній умові: авторитарні лідери транзитних країн мають бути безперечно ринково налаштованими. І при цьому сприяти розвиткові інститутів громадянського суспільства.

На жаль, Френсіс Фукуяма помилявся. Є країни, де його універсальна формула не спрацювала. В силу різних об`єктивних причин Україна просто не має державних лідерів. Прагнення до авторитаризму є. Є й ринкова риторика популярних політичних лідерів. Але немає закоріненого почуття національної відповідальності. Поки не має. Очевидно, все це може з`явитися лише в результаті тривалої конкурентної політичної боротьби.
Тому, щоб нікого не спокушати владою, українцям варто відмовитися від інституту президентства й перейти до повністю парламентської республіки. Так, мабуть, довше до заповітної мети побудови модерної сучасної країни. Але так усім буде спокійніше. Чи не так?