Об`єктивно Президент Янукович нині гостро потребує всенародної підтримки, відстоюючи українські інтереси в новому російсько-українському газовому протистоянні. Але нині є велике питання: хто надасть йому цю підтримку?
Наскільки зваженою була й є його внутрішня політика, розрахована на загальнонаціональну підтримку, щоб мати легітимність розв`язувати від імені держави тугі міждержавні вузли?
Розпочавши дружню дискусію про справедливість у взаємостосунках зі своїми стратегічними партнерами, Віктор Янукович одразу потрапив у власноруч розставлені тенета. Будуючи свої виборчі кампанії на безоглядній проросійській риториці, котра крім власного електорату розраховувалася ще й на кремлівських слухачів, Віктор Федорович довго стриг купони на цій – як згодом виявилося – надто сумнівній справі. Бо прийшов час платити за векселями.
Янукович чомусь простодушно вирішив, що його високі покровителі, допомігши йому здобути президентство, допомагатимуть йому й далі зміцнювати свою владу, а отже – й свою державу. Віктор Федорович й далі говоритиме приємні для кремлівських великодержавців слова й заклинання, а вони йому допомагатимуть матеріально. Принаймні встановлять справедливі паритетні стосунки між двома братніми країнами. А це – доступ українських товарів на ринки сусідньої країни й встановлення збалансованих та зважених цін на російські енергоносії, котрі не повинні перевищувати європейські.
Взагалі у сподіваннях Віктора Януковича на подальший розвиток стосунків з його російськими владними партнерами є своя логіка й свій сенс. Якби це стосувалося будь-якої іншої країни-партнера. Проте, коли мова йде про російських лідерів – це вже, виявляється, надто наївною логікою.
І Медвєдєв, і Путін виявилися значно прагматичнішими. Вони досить швидко й брутально нагадали солодкі обіцянки Януковича під час його виборчої кампанії. Й твердо заявили, що вже прийшов час розраховуватися. Чим? Усім – мовою, кордонами, суверенітетом, грошима, нерухомістю, землею. А вони натомість робитимуть вигляд, що господарем і президентом у цій країні є Віктор Федорович Янукович. І забезпечать йому безхмарне, й безтурботне проживання в рідному Межигір`ї. Навіть забезпечать йому переобрання на другий термін. Без проблем!
Судячи з усього, роль ряженого весільного генерала з потішними військами Віктора Януковича не задовольнила. Несподівано для багатьох він спробував вирватися з міцних російських обійм і виявив непоступливість і впертість в переговорах щодо оплати російського сприяння. Ставши вже одного разу посміховищем у очах українського люду, він не дуже прагнув стати посміховищем ще й російського.
Але хотіти це одне. Насправді своїм напрочуд невдалим урядуванням впродовж зовсім невеликого проміжку часу Віктор Федорович налаштував проти себе критичну масу українців. Вже навіть здригнулися міцні лави його прихильників на своїй історичній батьківщині. Столиця ж схожа на порохову бочку, до якої ще не дійшов гніт, але може дуже швидко знайтися. На жаль, Янукович не виніс уроків із досвіду попередників і назбирав уже стільки особистих ворогів, що вистачило б на десятьох. Але ж справжній політик множить друзів, а не плодить полчища ворогів! Коли вже про цю древню мудрість українські лідери дізнаються?!
Тим часом чергове українсько-російське протистояння триває. Росіяни вперто не збираються здаватися й далі тиснуть на українську владу. Очевидно, вони й не здогадуються з якою геометричною прогресією своєю немудрою й надто примітивною політикою косять лави своїх вчорашніх прихильників й об`єднують докупи розрізнений український люд. Путін і Мєдвєдєв нині роблять те, чого не вдалося Вікторові Ющенку й Юлії Тимошенко. Вони справжні українські державотворці.
Ну а Віктор Янукович й далі мордує Юлію Тимошенко й Юрія Луценка, невідомо на що й сподіваючись. Провину вчорашніх урядовців не визнає увесь світ. То ж що хоче довести президент Янукович і кому? Невже він зі своїми хлопцями так колись перелякалися, що нині просто примітивно мстять своїм опонентам, забувши про здоровий глузд? І коли країна отримала унікальний шанс наблизитися до Європи, показово демонструє середньовічні жертвоприношення на пороховій бочці. Віктор Федорович може успішно імітувати демократію, але поки не здатен навіть продовжити ті демократичні процедури, започатковані в країні.
На жаль, Україна найшвидше своїм нинішнім шансом отримати з Євросоюзом асоціацію і Зону вільної торгівлі не скористається. Надто Президент Янукович залежний від Росії й не має нічого протиставити згуртованим лавам великоруських збирачів земель. Його антидемократичні дії всередині країни не дадуть європейським партнерам можливості рішуче підтримати українського лідера в його суперечці з російськими вождями.
Віктору Януковичу доведеться здаватися. Для перемоги в російському протистоянні в нього надто мало аргументів. А обійми російських братів аж надто важкі. Кістки тріщать. Тому не варто до них потрапляти. Чи не так?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.