Два ляпаси команді Януковича від стратегічних партнерів

Чинна влада отримала гучне привітання з Новим роком як логічний результат своєї невтомної, але досі безуспішної діяльності заради людей.

Новина з Праги про надання чоловікові Юлії Тимошенко - Олександру - політичного притулку, судячи з усього, стала несподіванкою для українських владоможців. І це при тому, що вони після демаршу Данилишина вже мали певний імунітет. Але політичний притулок міністра ще можна було якось виправдати хоча б унікальністю випадку. А тут уже схоже на систему. І річ навіть не в тім, що з країни тікають. Це - не новина. Скоріше правило.

Новина в тім, що надання іншою країною політичного притулку чоловікові екс-прем`єр-міністра підтверджує політичні переслідування. Тобто, країна Вацлава Ґавела, котра нині є ледь не еталонною в Європі в сенсі демократії та свободи, на державному рівні повідомляє всім, що в Україні відбуваються переслідування за політичними мотивами. Іншими словами: політичний терор. А це вже дуже неприємно.

Очевидно, українська влада все ж не прогнозувала такий перебіг подій. Бо навіть нічого й не відповіла. Роблячи постійні словесні реверанси в бік Європи, команда Віктора Януковича чомусь вирішила, що словами й солодкими обіцянками можна й обмежитися. І далі працювати на поліпшення матеріального становища своїх людей. Ну, не на всіх. На всіх не вистачить. Окремих людей. Решта трохи має зачекати. До кращих часів.

Воляча терплячість українців відома, вона, здається, не має меж. І аборигени, надурені солодкими обіцянками, котрі ніколи не здійснювалися, тупо вирішили перечакати, насолоджуючись своєю давньою мудрістю: "Бачили очі, що купували, то їжте на здоров`я!".

А от як на такі красномовні сигнали зреагують потенційні інвестори - можна легко здогадатися. Як і те, що уже, здавалося б, адаптовані до вітчизняних реалій закордонні підприємці, що вже розпочали сяку-таку роботу в Україні, нині гуртом приготувалися на вихід. Тим більше, коли почули гарну новину, що в країні й харчуватися незабаром стане проблематично, оскільки повноваження з контролю за продовольством і харчуванням, у тому числі в дитячих організованих колективах передаються… ветеринарній службі.

І це вони почули не з уст місцевих чинників, а їх нещодавно попередив головний санітарний лікар Росії Геннадій Онищенко. Далі варто процитувати: "Ветеринарний лікар (в дитячих організованих колективах за новими правилами в Україні) буде займатися збалансованістю раціону, його якістю та безпекою, фізіологічною повноцінністю, хоча він навчений, в кращому випадку, в області раціону телят. Де факто, в цьому міститься визнання громадянина України твариною. Оскільки в Україні, як у всьому світі, чинним законодавством передбачено, що здоров'ям людей займаються особи, які мають спеціальну медичну освіту. А харчування, як відомо, 70% всіх проблем зі здоров'ям".

Отакого гучного ляпаса українська влада не очікувала зі сторони стратегічного партнера і з вуст етнічного українця, котрий нині перебуває на державній службі в Білокам`янній. Але котрий, схоже, в даному випадку більше перейнятий здоров`ям українців ніж чиновники, котрих український нарід найняв на службу. І платить їм за це пристойні гроші.

Залишається лише нагадати посполитому люду, що таку гарну ініціативу для них придумала передова команда реформаторів на чолі з модерновим віце-прем`єр-міністром Сергієм Тігіпком. Здається, саме цей модерніст, котрий так класно переконував усіх, що незабаром збудує сильну Україну, причетний і до нового податкового законодавства, і до пенсійної реформи, і до поліпшення життя чорнобильців, афганців, інших пенсіонерів. Отож, що не придумає Сергій Леонідович, то все добре.

Можна як завгодно люто звинувачувати Геннадія Онищенка в провокації проти України, чим нині й зайнялися окремі представники влади. Але судячи з того, що донині зроблено цією владою, котрій нині ніхто не заважає працювати, то швидше прислухаєшся до чужих голосів. Як і до того, що українці добилися, щоб їх, урешті, урівняли в правах з тваринами. І це є метафора нинішнього українського життя.

А Ви кажете: не вчіть нас жити, самі розум маємо, розберемося. Може, й справді колись розберемося. Якщо виживемо.