Що принесло росіянам, казахам і білорусам створення наднаціонального об`єднання? Цифри і факти очима безпосередніх учасників інтеграції.
Заради справедливості все ж підкреслимо, що 2 роки- надто малий час, щоб робити остаточні висновки
про таку масштабну справу. Але все ж деякі спостереження вже є. Тим більше, що
колись російський президент Володимир Путін - автор ідеї МС й головний двигун інтеграції пострадянських країн, переконуючи
українське керівництво та й українців в надзвичайній корисності нового союзу,
обіцяв їм, здається, уже чи не в перший рік неймовірний стрибок товарообігу, що
мало принести Україні 5-9 мільярдів доларів США і ледь не десять відсотків
зростання ВВП.
Треба думати, що щось таке російський лідер обіцяв і
казахам та білорусам. То що ж вони отримали?
Пошлемося спочатку на неупереджені джерела. В даному
випадку російські ЗМІ свого часу широко цитували висновки ЄБРР, що досить
схвально відгукнувся саме про факт інтеграційних процесів на просторі
колишнього СРСР. І ці висновки, схоже, багатьом у Кремлі подобалися.
Отже, за висновком економістів із Європейського банку
реконструкції та розвитку створення Митного союзу Росії, Білорусії та
Казахстану є «першим успішним прикладом регіональної економічної інтеграції між
країнами колишнього Радянського Союзу». Особливо похвалили європейські специ
факт введення єдиного митного тарифу, котрий спростив і уніфікував можливості
всіх трьох країн.
Але хто ж від цього виграв і скільки? Минулого року
голова Євразійської економічної комісії Віктор Христенко, доповідаючи
президенту країни підсумки роботи Митного союзу відзначав суттєві успіхи в
роботі трьох країн. Ось цитата з його доповіді: «Этот процесс идет активно, и, в
принципе, результаты, если судить по объективным и статистическим показателям,
тоже выглядят достаточно неплохо. Если внешняя торговля трех стран выросла за
пять месяцев чуть больше 10%, то взаимная торговля между тремя странами выросла
в полтора раза: более 15%, почти 16%». Слід уточнити, що В. Христенко подав
правильні цифри, але лише за кілька найбільш вдалих місяців.
А ось результати дослідження, проведених у Росії нещодавно Центром розвитку Вищої школи економіки на замовлення Мінекономрозвитку РФ. "За
два года, прошедших с момента создания Таможенного союза, доли взаимного
товарооборота всех стран-участниц не изменились. Более того, цифры сохраняются
на прежнем уровне с 2005 года. Данные
показывают, что успехи совсем не радуют. В 2011 году доля регионального
товарооборота в совокупном объеме внешней торговли России, Беларуси и
Казахстана не превысила средние значения за пять лет до вступления соглашения о
создании ТС в силу(2005-2009 годы). Показатель давно находится в пределах 10-12%.
При
этом товарооборот без учета топлива имеет более ярко выраженную тенденцию к
снижению.
Если рассматривать отдельно Россию, то здесь наблюдается
более оптимистическая картина. В частности, показатели у России по
интенсивности торговли с 2009 по 2011 год выросли в 1,5 раза, а импорт России
из третьих стран за два года также удвоился. Данные Федеральной таможенной
службы подтверждают эти цифры: объем товарооборота в России увеличился на треть".
Як бачимо, не все так і безнадійно в Митному союзі.
Декому об`єднання
все ж принесло певні позитиви. І непогані. Хто б сумнівався?!
"Возможно, торговые результаты отдельных стран ТС могут
измениться к лучшему по мере отступления финансового кризиса, однако заслуги
самого этого объединения вряд ли будут существенными, - заявляють експерти однієї з найавторитетніших російських інвесткомпаній БКС. - Показатели России, скорее всего, улучшатся
благодаря вступлению в ВТО – это будет иметь
более серьезное значение, чем Таможенный союз".
Що стосується Білорусії, то на думку Олександра Лукашенка
вона нічого не втратила, але й не виграла від об`єднання. Підводячи попередні підсумки роботи МС він чомусь
обізвав його "бесполезным".
Реакція Казахстану значно складніша. Хоча б тому, що саме
Нурсултан Назарбаєв ще з початку 90-их років постійно виступав за найтіснішу інтеграцію
пострадянських республік. Аж до створення наднаціонального органу, котрий
прийматиме рішення. Логіку казахського президента зрозуміти непросто. Може, це
була просто дипломатична гра ніби як у піддавки з могутнішими сусідами, що
передбачала отримання певних дивідендів у підготовчий час, сподіваючись, що
рішення про новий союз прийнято ніколи не буде. Але В.Путін виявився надто
наполегливим.
Що ж отримав мудрий і незамінний Нурсултан Абішевич у
результаті реалізації своєї ініціативи?
Ось висновки спеціалістів Світового банку в Казахстані: "В результате введения единого внешнего тарифа ТС с исключениями тарифные доходы
в Казахстане примерно удвоились, затраты бизнеса и потребителей импорта увеличились,
и под тарифным зонтиком ресурсы переместились в сферы неэффективного
производства. Следовательно, в результате вступления в ТС реальная заработная
плата снизилась на 0,5 %, а реальная доходность капитала в Казахстане упала на
0,6 %. Казахстан меньше торгует с остальным миром и больше с Россией,
Белоруссией и остальной частью СНГ, что ведет к снижению импорта технологий из
более технологически продвинутого Европейского союза и других стран, и в
долгосрочной перспективе может привести к потере достигнутой
производительности.
…Казахстан будет терять около 0,3% реальных доходов в год
в результате полного введения единого внешнего тарифа. Тогда реальная заработная
плата и реальная доходность капитала упадут еще больше".
Як стверджують казахські аналітики, в рамках нового
наднаціонального утворення - Митний союз - відбулося
об`єднання джерел сировини для решти світу. І моральне
задоволення для ініціаторів. Але не для всіх. У Казахстані результати роботи МС
викликали хвилю національного невдоволення. Схоже, чи не вперше глибоко
засумнівався в пострадянській інтеграції й вождь Казахстану. Адже на певний час
законсервував розвиток власної країни. А російські лідери можуть пишатися, що відстояли
пріоритети своєї Батьківщини. І її домінуюче становище. Хай навіть і за чужий
рахунок. Але, схоже, поки що з цим усі згодні. Чи не так?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.