Політика в сфері шкільної освіти: відбий бажання вчитися з першої чверті

Уявіть собі стрес і паніку 6-річної дитини, якій доведеться грати роль бовдура в очах більш заможних і "достойних" однокласників. Але "найвеселішу" несподіванку Табачник усе ж підготував для батьків.

Марія Монтесорі як один зі знаних фахівців у сфері педагогіки бачила в дитині центр всесвіту, а в його щасті – єдиний вимір адекватності процесу навчання.

Не впевнена, що міністр освіти хоч колись знайомився із її творами.

Принаймні українську освітню політику він такими «дрібницями» ніколи не обтяжував. Натомість, з одного боку, економив на ресурсах, які перерозподілялися відповідно до потреб «важливіших» відомств і його особистих цілей. З іншого боку, він титанічно «переінакшував» українську школу, спеціалізуючись на вбиванні в діток інтересу до навчання ледь не з першого дзвоника.

Схоже, Табачника досі однаково дратують і незалежні студенти, й успішні школярі. Так би мовити, невиліковна алергія на інтелектуальних громадян.

Чи не тому, що ними всіма маніпулювати важче?

Міністерство з підготовки соціальних аутсайдерів

Лише впродовж кількох останніх років Табачнику вдалося закрити близько семи сотень навчальних закладів, ліквідувати 12-річний термін шкільного навчання і заборонити батькам навчати в сім’ях п’ятирічних дітей. А під цим приводом – пустити під ніж «неправильні» підручники, виплекати монополіста-посередника в сфері книговидання за державний кошт і комерціалізувати незалежне оцінювання.

Примусове навчання 5-річок у дитсадках презентували громадянам, звісно, під соусом чергового «покращення». Нібито в державних дошкільних установах дітей готуватимуть до школи якісніше.

У підсумку, замість «дорослої» 12-річки ми отримали «дошкільну» – з п’яти років.

Два роки Міносвіти запевнювало розгублених батьків, що їх не каратимуть за порушення вимог закону щодо обов’язкового відвідування 5-річками дитсадків. Мовляв, усе одно місць у дошкільних установах катастрофічно бракує – особливо в сільській місцевості.

Тож і готувалися дітки до школи в різних «вагових» і соціальних категоріях – хто в державних дошкільних установах, хто з репетиторами за відповідну винагороду, а хто й до семи років випасав череду чи порпався в батьківському городі…

Крапки над «і» розставив новий Держстандарт «від Табачника».

Вже після першого ж уроку до мене в паніці звернулися батьки першокласників з Полтавської області. Виявляється, їм на шкільній лінійці оголосили, що дітей навчатимуть від рівня, досягнутого в дитсадку. Тобто не з нуля, а з урахуванням знань, отриманих у дошкільних установах. І зі читання, і з мови, і з математики…

А їхні діти тієї дошкільної установи в очі не бачили – забракло в батьків грошей і «блату» не лише на дитсадок, але й на репетиторів.

А тепер уявіть собі стрес, очі і паніку 6-річної дитини, якій з вини держави тепер доведеться грати роль бовдура в очах більш заможних і «достойних» однокласників.

І привчати себе в перспективі до невтішної місії невдахи, лузера й соціального аутсайдера…

«Трикутник – це замкнена ламана, яка складається з трьох ланок»

Як відомо, «нульовий» або дошкільний рівень освіти було легалізовано наприкінці 2011 року в зв’язку із затвердженням Національної рамки кваліфікацій. Відтак, нову редакцію Держстандарту, а також нові навчальні програми для першокласників готували з урахуванням того, що 5-річки мали вивчити в дошкільний період.

Особливо рельєфно згадані зміни позначилися на змісті математики.

З одного боку, дітей зобов’язали вже з 1 класу рахувати до 100 (!), хоча раніше  рахували лише до 20.

З іншого боку, першокласників довантажили необхідністю додавати і віднімати двоцифрові числа.

При цьому перші ж у житті підручники з предмету наситили таким «конструктивним» понятійним апаратом, який не завжди наважуються тлумачити і вчителі зі стажем.

Уявіть собі дев’яту (!) сторінку підручника, рекомендованого Міносвіти для першокласників: «Відсутність елементів у множині виражають числом нуль. Число нуль позначають цифрою 0».

За рівнем адаптованості до вікових особливостей школярів-початківців  цей текст може позмагатися хіба що з визначенням трикутника, наведеним на 19 сторінці: «Трикутник – це замкнена ламана, яка складається з трьох ланок».

За логікою речей, ці діти не вміють ні читати, ні писати, ні рахувати – Міносвіти забороняє навіть перевіряти ці вміння до прийняття в школу: «є неприпустимими проведення тестувань, співбесід, екзаменів тощо з перевірки її знань щодо засвоєння навчально-виховної програми дошкільного навчального закладу».

Математика не для бідних

Але «найвеселішу» несподіванку Табачник усе ж підготував для батьків.

Виявляється, «правильний» підручник, за яким дітям найлегше засвоювати ускладнену програму з математики, держава не профінансувала. Хоча саме його автори виграли конкурс рукописів для підручників 1-4 класів, а також підготували тексти відповідного Держстандарту з математики і базової програми.

Замість нього для першокласників міністр замовив півмільйонним тиражем інших підручників, за яким автори Держстандарту наразі навчатися не радять. Кажуть, акцент там зроблено не на формуванні обчислювальних навичок – як треба, а на запам’ятовуванні таблиць.

Між іншим, отим батькам із Полтавщини, що звернулися до мене, вчителька відверто порадила розкошелитися. Мовляв, якщо хочете, щоб дитина не гальмувала в навчанні, докуповуйте літературу за власний кошт – якихось 100 гривень за підручник і за навчальний зошит. Як на мене, для декого з батьків – не такі вже малі гроші…

Цікава тенденція вимальовується – батьків далеко не вперше привчають до необхідності платити щонайменше двічі за «безкоштовні» шкільні підручники. Спочатку як платників податків, якими надалі порядкує виплеканий Табачником монополіст-посередник. А потім – на книжковому ринку, стимулюючи видавництва й авторів, обдарованих відповідним «аусвайсом» міністерства.

Іноземна з 1 класу – 35 хвилин на тиждень

Серед анонсованих змін найбільше Міносвіти пишалося впровадженням англійської мови з першого класу.

Тим часом експерти не поспішають ані радіти, ані чекати від нововведення якогось поступу.

З одного боку, пояснюють вони, важко досягти успіху в оволодінні іноземною мовою за єдину годину на тиждень, яка до того ж фактично триває лише півгодини. На словах має хороший вигляд, а на ділі – профанація…

Між іншим, ідеться про системну біду нових навчальних планів «від Табачника» – згідно з Типовим навчальним планом у 1 класі одну (!) «годину» на тиждень відведено для вивчення 55% навчальних дисциплін – 5-ти з 9-ти!

З іншого боку, нововведення не забезпечено ресурсами – ні кадровими, ні фінансовими. У кращому випадку першокласників навчатиме англійської старшокласник, у гіршому – його ж учителька, що не матиме спеціальної освіти.

Між тим, у початковій школі навчаються діти з різним рівнем соціального досвіду, готовністю до навчання і відмінностями в психофізичному розвитку. Саме тут закладається фундамент мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок – а також бажання вчитися.

Якщо рідну мову починають вивчати в першому класі зі звуків і літер, то іноземну – зі словосполучень – за неадаптованими до вікових особливостей початківців оксфордськими підручниками. До речі, так само недешевими…

І насамкінець

За такого «гуманного» порядку речей дитина або випливає за рахунок батьківських інвестицій в індивідуальне навчання з репетитором, або привчається миритися з роллю невдахи.

Як то кажуть, кожному своє – ще з першого класу…

Схоже, хтось у міністерстві надто ретельно відпрацьовує замовлення на підготовку зацькованих і невпевнених у собі конформістів, яким зі шкільної лави прищеплено ненависть до навчання і самоосвіти.