Реформа прокуратури: «контрацепція» від громадського тиску

Неформально заявнику пояснили. Мовляв, заходи прокурорського реагування дискредитуватимуть керівництва міста. А це вже політика. І ніхто не робитиме таких речей без команди "згори".

Втрата прокуратурою повноважень лише посилює режим. До цього парадоксального висновку схиляється більшість експертів, які не мають при цьому жодного сумніву щодо репресивності нинішніх українських правоохоронців.

Надто вразливими виявилися прокурори напередодні виборів – надто активно громада користувалася механізмами, якими закон їх уповноважував. Отож і поспішили влада звузити сферу прокурорського нагляду – разом із відповідальністю за дотримання правоохоронцями чинного законодавства.

У народі новації вже встигли охрестити синдромом переведення стрілок або розведення руками. Мовляв, і хочемо припинити беззаконня, але не можемо – почекаємо судового рішення… Доки сонце зійде.

Немає повноважень – немає відповідальності

До підписання закону прокуратура лишалася чи не єдиним інструментом негайного відновлення законності на регіональному рівні.

З одного боку, закон уповноважував її опротестувати будь-яке протиправне рішення.

Такий крок призупиняв його чинність моментально – до завершення процесуальних розвідок, ініційованих нею: перевірок, судових процесів тощо. У цьому разі право торжествувало вчасно і в інтересах громади.

З іншого боку, закон просто вимагав від прокуратури подібного реагування.

Вона, звісно, могла дивитися крізь пальці на беззаконня колег по держслужбі за класичним принципом невмирущого бюрократа – «не був, не бачив, не знаю, не підпишу».

Але в разі тиску громадян або відповідних депутатських звернень подібний саботаж уже не спрацьовував. Адже закон відносив «відповідність актів, які видаються всіма органами» вимогам Конституції України та чинним законам до предмету прокурорського нагляду за їх додержанням і застосуванням.

І в разі нехтування вимогами статей 4, 6, 19 і 20 закону «Про прокуратуру» будь-якого працівника даного відомства можна було притягти до відповідальності за недитячими санкціями ст. 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Доводилося реагувати – як тільки громада чи нардеп якийсь набриднуть зверненнями. Хоча й на шкоду бізнес-інтересам державних чиновників найвищого рівня.

Як розумієте, не міг режим довго миритися з таким станом речей – тож і відняли в прокурора право вносити приписи і протести, що вимагали безумовного і невідкладного виконання його вимог.

Хоч і зберіг він удвічі менше прав, ніж до «покращення», але наразі почувається спокійніше. Мовляв, можете звертатися до мене скільки завгодно – я вже підготував подання і двічі «вмив руки»

Беззаконня припинимо. Як буде команда

Свого часу міськрада Чигирина прийняла відверто протиправне рішення – депутати подарували комунальному підприємству «Благоустрій» приміщення дошкільної установи «Калинка». Для реорганізації «під житло», зокрема для себе.

При цьому реорганізація або ліквідація дошкільної установи має санкціонуватися лише загальними зборами територіальної громади або місцевим референдумом (ст. 26 закону України «Про місцеве самоврядування»). А вивільнені приміщення таких закладів мають використовуються винятково «для роботи з дітьми» (ст. 16 закону України «Про дошкільну освіту»)!

Ситуація проста й очевидна: рішення – незаконне і безглузде. Принаймні 40% дітей дошкільного віку в місті не може знайти місць у дитсадку.

Тим часом районний прокурор Володимир Кривенко не лише не відреагував на протиправні дії депутатів міськради, але й запевнив колишнього завідувача «Калинки» в тому, що «законодавець дає право власнику розпоряджатися своїм майном на  власний розсуд (ст.319 Цивільного Кодексу України)».

Іншими словами, не влазьте не в свою справу – міська рада краще знає, як розпоряджатися комунальною власністю.

І при цьому неформально заявнику пояснили: заходи прокурорського реагування дискредитуватимуть керівництва міста. А це вже політика. І ніхто не робитиме таких речей без команди «згори».

Реагуємо на персональну відповідальність

Схоже, саме такою логікою керувалися в обласній прокуратурі, куди було переадресовано моє перше звернення в цій справі до Віктора Пшонки задля «належної перевірки».

За її підсумками мною було одержано лист за підписом в.о. прокурора Черкаської області В.М.Вегери, в якому мене переконували в законності скандального рішення чигиринської міськради.

Довелося звертатися до Генпрокурора вдруге – тепер із вимогою «відновлення законності в діях депутатів міської ради Чигирина, посадових осіб Чигиринської районної і Черкаської обласної прокуратури, а також притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством».

Очевидно, цього разу спрацювала вимога щодо притягнення працівників прокуратури до персональної відповідальності.

Принаймні, ніхто вже в черговому листі за підписом заступника керівника Генпрокуратури В.Білоуса, отриманому мною у відповідь, не виправдовував депутатів чигиринської міськради і не запевнював мне в законності «перепрофілювання» під житло дошкільної установи.

Навпаки – резонансне рішення було визнано протиправним і таким, що підлягає оскарженню в судовому порядку.

І насамкінець

На тому можна було в і втішитися.

Якби не дві щонайменше обставини.

По-перше, хоча і визнала влада власний гріх – але в дітей досі немає дошкільної установи.

Тим часом прокуратура на цілком законній підставі розводить руками і киває на судову процедуру, яка може тривати вічно.

По-друге, крайніми і цього разу оголошено тих, кого нереально притягти до відповідальності. Натомість, про конкретних чиновників, які в порушення чинного законодавства півроку закривали очі на протиправні рішення міськради, у листі заступника Генпрокурора жодним словом не згадано.

Тож і завтра вони берегтимуть наші права і правопорядок у державі. Якщо буде команда…