Неформально директори шкіл не чекають, що Азаров поспішатиме з виконанням обіцянок. Мовляв, хто заважав уряду поставитися до вчителів по-людськи в минулому році, коли вони були змушені страйкувати
Напередодні
вчительського свята прем’єр вийшов за
межі класичного сюжету – у мене є дві новини: одна хороша, інша погана – з якої
починати? Новин для освітян віднайшлося в Азарова дійсно дві, але обидві, з його слів – хороші.
Мовляв, завдяки
«зусиллям партії та уряду» зарплата вчителя зросла впродовж останніх років на 1
тисячу 200 грн., а наприкінці 2013 року вона складатиме 3,5 тисяч.
Схоже, керівнику
уряду не доповіли вчасно, що він уже
обіцяв учителям ці самі три з
половиною тисячі, але до кінця 2012 року
– рік тому – у переддень їх професійного
свята. Який шанс тоді, що він і наступного року не страждатиме на склероз?
Після того директори
перепитували на зустрічах – яку саме країну і яких учителів мав Азаров на
увазі?
15 тисяч
щороку – з кишені кожного вчителя
Насправді, до
обох новин «від уряду» варто поставитися критично.
З одного боку, зарплата
вчителя дійсно зросла на згадану чиновником суму – але не впродовж двох останніх років і не завдяки «турботі» нинішнього Кабміну.
700 гривень – із
цих 1200 – вчителі отримали в 2009 році завдяки ініціативам уряду Тимошенко, а
решту приросту в 500 гривень – впродовж двох наступних років – але під
тиском учительських страйків.
При цьому
синхронно уряд Азарова не гребував обдиранням учителя – за рахунок наявності різниці
між першим тарифним розрядом Єдиної тарифної сітки (ЄТС) і розміром мінімальної
заробітної плати. Це дозволило «зекономити» близько 15
тисяч гривень на кожному вчителі – лише впродовж 2010 року!
Згідно з вимогами
закону перший розряд не має бути меншим за мінімальну зарплату – але закон
хронічно владою не виконується.
Ще в квітні 2011
року зареєструвала разом з покійним Полохало проект закону, який мав зрівняти
перший тарифний розряд з мінімальною заробітною платою – прямою нормою, яка б
передбачала відповідальність за її порушення. Але проект був з тріском
провалений нинішньою більшістю з обґрунтуванням – «немає коштів»!
Я не стала
цікавитися в бюрократів, чи є в бюджеті кошти на малину по 625 гривень за
кілограм для високопосадовців.
Адже напередодні
вчительського страйку Азаров побожився нарешті, що зрівняє перший розряд ЄТС і
«мінімалку». Учителі йому повірили –
зарплата потім дійсно збільшувалася на кілька десятків гривень щокварталу.
Хоча вкрадене в
2010 році так ніхто і не повернув – до цього часу кожному вчителю не доплачують
близько 300 гривень щомісяця лише за рахунок цієї різниці.
На кого
прем’єр хоче справити враження?
Неформально
директори шкіл не чекають, що Азаров поспішатиме з виконанням обіцянок. Мовляв,
хто заважав уряду поставитися до вчителя по-людськи з початку року? Або з
квітні минулого року, коли вчителі були змушені страйкувати – бо їм місяцями не
сплачували зарплату.
На їх думку,
вчителя знову перетворюють на об’єкт маніпуляцій, розрахованих на чергове
«покращення» від партії влади – і насамперед, в очах тих, хто традиційно до
вчителя ставиться шанобливо.
Самим же вчителям
не з прем’єрських слів відомо про те, як уряд дотримується взятих на себе
зобов’язань – у тому числі, у сфері зарплат і підвищення «престижності»
освітянського фаху.
З одного боку, він їх або
хронічно саботує, або виконує після сотого нагадування страйкарів чи
опозиційних депутатів. З іншого – доки вчитель отримає обіцяну подачку, вона
множиться «на нуль» депресивною економікою. Принаймні впродовж останніх
двох років вартість електроенергії
зросла на 37% (!) – а квартплата лише за перше півріччя цього року збільшилася
на 12% (!). Не кажучи про вартість проїзду, продуктів харчування тощо.
Нарешті, не з чужих слів
учитель знає про закриття шкіл, затримки з виплатами зарплати, примус до участі
в мітингах партій влади і вступ до ПР і «добровільне»
обслуговування потреб Євро-2012.
Фінансування «на око» не
спрацьовує – так само, як і влада
Звісно в освітньому бюджеті
немає грошей. І не буде – доки влада не змінить ставлення до його ролі в
державотворенні.
Чи не найбільша
біда школи полягає в тому, що її фінансують «на око». Не від потреб освіти – а
скільки залишиться від більш «стратегічних» відомств або скільки перепаде перед
виборами.
Це незаконно. Принаймні статтею 61 закону
«Про освіту» гарантоване забезпечення асигнувань на освіту в обсязі, не меншому
10% національного доходу – у бюджеті-2012 наразі близько 6,5% – і в проекті
бюджету 2013 року закладено не більше. Так
само не виконується і стаття 57 цього ж закону, яка
гарантує вчителеві зарплату не меншу, ніж середня по промисловості.
Іншими словами,
освіта хронічно недофінансується – попри вимоги чинного законодавства. Схоже,
влада настільки стурбовано подібним беззаконням, що вирішила й відсоток
підправити – в одному з проектів (автор Самойлик, № 8622), який завдяки фальсифікованому
Луцьким засіданню освітнього комітету отримав путівку до сесійної зали,
мінімальний відсоток фінансування освітніх потреб пропонують зменшити
з 10% – до 8,5%!
Який вихід?
Прогрес можливий лише в разі відставки уряду і кардинальних змін в
алгоритмі фінансування галузі. Не згори донизу в «ручному режимі»
відповідно до залишкового принципу – а за
принципом «гроші ходять за
дитиною».
У ньому,
насправді, немає нічого нового. Він використовується в більшості європейських
держав. І декларується в нас, але на папері. йому бракує жорсткої прив’язки
фінансування шкіл до кількості учнів і нормативно встановлених параметрів вартості
навчання школяра, що індексуються щорічно.
Не меншу роль відіграє
надання вчителю особливого статусу –
окремим законом, який
передбачатиме збільшення заробітної плати та
розширення необхідних соціальних гарантій, а також рівень пенсійного забезпечення,
що становитиме 80% максимуму заробітної плати.
Лише в такому
разі учитель почуватиметься захищеним і
незалежним – і від урядової кон’юнктури, і від милості чиновників, і від їх
політичних уподобань.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.