Наперсточники. Післяхроніки.

Якщо «лох» наважувався протестувати на очевидне шахрайство, група прикриття збільшувала його збитки ще й на фізичні. http://www.youtube.com/watch?v=egWByxEVH9k&feature=youtu.be

У середині 80-х Харків ще виробляв ендрофіни. Його індустрія з оптимізмом робила інноваційні ін’єкції. Зосереджена у масових НДІ наука вже не відгороджувалась від ненависного Заходу, а уся занурилась у переклади його останніх досягнень. Ще ніхто цього не бачив, але відчувався наступ цивілізаційної революції. Відчуття прониклої через крихкотілу залізну завісу свободи надихало.  Харків’яни одягли «Levi Strauss», яскраві рожево-лазурні леггіні, вишукані підробки Gucci, Armani, Chanel, кросівки зі шнурками неонових кольорів, алогічні «дутиші». Тото Кутуньо, Раффаела Карра, Мірей Мать’є, Джо Дассен, Майкл Джексон, «Modern Talking», «Scorpions» безпардонно перебивались монотонними ритмами відчуття глибокого неспокою, депресивними меланхолійними текстами  електронним індустріальним пост-панком, і важким хеві-метал. Вони  заповнили Сумську, вчорашні вареничні і популярні пиріжкові відчуттям перемін.

     Біля магазину «Берізка» - «ломали» чеки, а біля «Старту» - крутили «наперстки». З’явилися «лохи» і їх «доїли». «Кидали» купували у міліції невелику територію і розводили там «лохів» - брали у них крупні суми рублів для обміну на «чеки» і зникали. Працювали весело по «беспределу».

Гра у «наперстки» зовні виглядала як лотерея із рівними можливостями. Під «наперстками» - різноманітними стаканчиками була швидконога кулька. Але піймати її «лоху» не було жодних шансів. Група «кидал» балаганно  розігрувала «зі своїми» показові і крупні виграші. Коли «зазивали» зацікавлювали «лоха», він був приречений – кульки під трьома «наперстками» ніколи не було. «Крутящий» блискавичними маніпуляціями її виймав. Якщо «лох» наважувався протестувати на очевидне шахрайство, група прикриття збільшувала його збитки ще й на фізичні. При надмірному скандалі за сигналом «кидали» миттєво зникали. Міліція ніколи і нічого не бачила. Уже тоді вона пройшла польові тренування прикриття у сучасному розгалуженої системи кримінального бізнесу, на який працюють уже мільйони й мільйони «лохів».   

     176 Чугуївський виборчий округ на Харківщині. Агітаційна частина виборів була спотворена абсолютно цинічним і зухвалим адмінресурсом. Він тупо залякував, демонстративно підкуповував за рахунок платників податку із бюджету і  гроші залежного від нього місцевого бізнесу. Режим зграї: хто не з нами, той проти нас. Ворогів вираховували. Їх виявилося надто багато. Вперто неприхильних до влади, аби їх могли зламати адміністрації разом із самоврядовими функціонерами, міліцією, соціальними працівниками із корумпованими орендаторами паїв власників чорноземів. Непокірних порахували, «своїх», деморалізованих закрайньою бідністю та розбухаючого, як на дріжджах, люмпена. За три тижні до дня голосування виявилось, що це приведе партію влади і її кандидата до повного краху.

    Усі зусилля об’єднаного адмінресурсу тоді були кинуті на підготовку дня голосування та «правильного» підрахунку голосів. Від центрального Харківського штабу партії влади на чолі із губернатором були доведені цифри, безальтернативні вказівки як діяти і зобов’язання: «Мы вас прикроем».

    Ніякої законності. Навіть зовні. Ніякого волевиявлення. Навіть формального. Ніякої незалежності і політичної рівновіддаленості членів ДВК, спостерігачів. Навіть моїх, які отримали усі необхідні для цього ресурси. Виборці голосували, але ніхто не збирався приймати до уваги їхню позицію. Це було очевидно по масовим брудним технологіям які тотально використовувались на усіх, без виключення, ДВК виборчого округу, так і у процедурі підрахунку голосів. Лохотрон. Він же й бидлотрон. Виборець-«лох» не мав зрозуміти, хоча би  у найближчий час, що його розвели на свободу.

  Вивчаючи відео з дня голосування об’ємом більше, аніж 250 гігабайт, зняте навіть не любителями, ми звернули увагу на глибокі і системні порушення виборчого законодавства. Вони повністю змінюють, спотворюють картину виборів і підрахунку їх результатів. Власне, навіть при першому погляді стає очевидним глибина фальшування партією влади та її кандидатом своєї перемоги. Піррової. Бо вона породжує повну нелегітимність отриманої внаслідок цього влади.

     Таким чином, ми отримали документальні докази масштабної  фальсифікації виборів у 176 виборчому окрузі. Це дає нам право розпочати публічну дискусію з цього приводу. Ми попробуємо показати різноманітні способи використання брудних технологій і зухвалого фальшування результатів волевиявлення. Це буде важливим – як для наступних виборів, так і для відкритого підручника по формуванню громадянського суспільства і реального корпусу виборців. Натомість «піплу», люмпену і бидлу, у яких намагається перетворити українців влада. У протилежність їм, перші здатні брати на себе відповідальність за державу та її інтереси і свідомо за них колективною волею боротись. Головне, вони завжди спроможні захистити свій вибір протестами, революціями.

    Найбільшою загадкою для мене залишається повна байдужість усіх опозиційних сил щодо очевидних порушень виборчого права та безпрецедентного фальшування результатів виборів у загальнонаціональному виборчому окрузі. Вони відбувались як єдиний процес загибелі виборчої демократії. Нечисельні їхні члени ДВК, спостерігачі і функціонери у кращому випадку мовчали. У більшості – вони активні учасники процесу фальшування. Але про це – пізніше.

     Зверніть увагу на членів ДВК. На людей. На їхню поведінку, дії, репліки, погляди, мимовільні рухи. Вони вам нікого не нагадують? Не думайте про зомбі і бандерлогів. Це принизливо. Але їхня поведінка нетипова, наповнена якимось дивним автоматизмом, позбавлена очевидної волі, власної позиції і, навіть, продуманості дій. Таке враження, що вони не розуміють того, що роблять, намагаються про це не думати, не віддають собі звіту до кінця у ситуації, подіях і їхніх можливих наслідках. Це вчителі, місцеві функціонери. У реальному житті їх поважають, з ними радяться. Вони навчають ваших дітей історії, моральним цінностям, культурі Шевченка, Лесі Українки, Сковороди, Грушевського. Вони розповідають їм про Леніна і Сталіна, Бандеру і Шухевича. Тут вони інші. Автомати із чіпом-програмою. Енергією є страх, помножений на безпринципність і негромадянськість. Вони знають, що зарплату їм не тільки не збільшать, але й затримають її та ще й позбавлять премії. Їхні школи будуть напівхолодними, а діти напівголодними. Вони розуміють, що на шкільний автобус немає бензину, а у сільських радах немає грошей на його ремонт. Вони стомилися жити на тисячу двісті гривень у місяць і давно не купували собі нового теплого одягу. У них, навіть немає землі, аби підтримати сім’ю зібраним з неї бідним врожаєм. У них немає нічого. Окрім освіти, сім’ї і бажання будь-за що жити. Все одно, їх неможливо зрозуміти. Бо вони ведуть за собою таких же, безнадійних, неконкурентних, негромадян і невдах. Як і самі. Найгірше, вони своєю поведінкою і суспільною позицією нам доводять, що нашим дітям зовсім непотрібно вчитись, мріяти, стати вченими, письменниками, банкірами, фермерами, чесними суддями і, навіть, вчителями. Вони можуть прийти у «бригаду», «розводити лохів», вбивати, грабувати, а потім, заплативши «десятину» своїм політичним, правоохоронним покровителям легко можна купити собі місце у державній «еліті». Вони здогадуються, що ці «кидали» поступово перетворюють країну у велику зону під контролем ОЗУ, котрі будь-які закони перекладають на зрозумілу їм мову «понятий».

     Зараз вони прості «крутящі» у наперстки. У них є бригадир. Він на усіх відео чомусь стоїть за спиною члена ДВК, який рахує бюлетені, подані за мене, число яких то зростає, то, з невідомих причин, зменшується. Ще вчора я їм підписував слова підтримки на своїх підручниках. Як мені наївно здавалось, вже для нової української нації.

    Їм зовсім не соромно. У них взагалі немає почуттів.

    Тепер зверніть увагу на відео. Таблички із прізвищами кандидатів, які мають бути виставлені поряд із членами ДВК що рахують їхні бюлетені, приховані на столі, а потім і зовсім зникають. При раптовій перевірці їх можна швидко підняти. Підрахунок голосів за Гавриша і Шенцева чомусь ведеться поряд, хоча ми протилежні, як мінімум за алфавітом, суб’єкти.  Камера фіксує як несподівано (у безперервній зйомці на ДВК) раптом  на пустому місці стола з’явилася якась пачка бюлетенів. Член комісії, яка відповідальна за бюлетені Гавриша, чомусь постійно і знервовано їх перераховує. Ага, зрозуміло. Вона увесь час відкладає їх у секторі голосів (бюлетенів) за Шенцева. Знову зверніть увагу: за її спиною увесь час кам’яною брилою,  стоїть голова ДВК. Очевидно, що відбувається чіткий і плановий перерозподіл голосів від одного кандидата (Гавриша) до іншого (Шенцева). При цьому, їх кількість постійно уточнюється і перепровіряється. Опозиційні члени ДВК, спостерігачі разом із моїми мовчать. Із відео зрозуміло, що саме голоси за Гавриша постійно не збігаються. Для вірності їх перераховують різні члени комісії. Таким чином, виникає ілюзія реальної роботи. Згадайте гру у «наперстки» - постійно відбувається багато рухів, маніпуляцій «внизу і вгорі», втручається у гру «багато» людей. На стороні «лоха» і в його інтересах. Але, якщо ви будете уважні, то зрозумієте, що при кожному перерахунку відбуваються чергові махінації з виборчими бюлетенями Гавриша. Як у грі професійного карточного шулера, частина бюлетенів увесь час «зрізається» при їхній передачі. В кінці-кінців на столі залишається декілька бюлетенів «за Гавриша». Жоден із членів комісії ніяк на це не реагує. Таке враження, що вони не хочуть бачити, що роблять їхні руки. Але це може бути оманою. Професійні наперсточники, завжди показують байдужість, незацікавленість. Це артистизм «кидали».

    У кінцевому результаті озвучують: за Гавриша - 135 голосів, за Шенцева – 650. Зверніть увагу, округлені, якісь надто правильні цифри. (У інших випадках їх уточнюють і для вірності набирають випадковими неповторюваними цифрами).

    Невикористані бюлетені підраховані. Відривні талони теж. Голоси «підбиті». Але кількість бюлетенів вперто не сходиться. На сцену виходить голова ДВК. У кабінці для голосування, зрозуміло, він знаходить бюлетень і озвучує, що він недійсний бо він з декількома позначками. Знову зверніть увагу на «бригадира» - він не показує його членам комісії. Але й після цього кількість бюлетенів не збігається. Бригада хвилюється, найбільше віддані її члени перед  веб-камерою пояснюють це тим, що половина виборців просто були сильно п’яні і не знали, що з ними робити.

    Вони прямо називають ще один спосіб фальшування – п’яний бюлетень. Запам’ятайте – їх половина. Про це в наступній післяхроніці виборів 2012.

    Так діяли 100% ДВК 176 виборчого округу на Харківщині. За виключенням виготовлення протоколів із підписами усіх членів ДВК ще за декілька днів до чорного 28 жовтня.

      Наглядно. Перед веб-камерою. Без страху. Без сорому. Без майбутнього.

      Попередньо. Таким чином кандидату від влади могло бути «приписано», як мінімум 85-90% голосів виборців, відданих за Гавриша.

    Бійтесь. У Верховну Раду прийшли «наперсточники і кидали». Вони не мають жодної відповідальності перед виборцями, бо розглядають нас із вами як примітивних «лохів». Їхня законодавча діяльність мало чим буде відрізнятись від гри у наперсток. Якщо не вірите, то придивіться, прислухайтесь, прочитайте. У вас є шанс не грати з ними у цю гру, якої, власне, і не існує. Це імітація. Демократії, боротьби за наші інтереси і реальної політики, орієнтованої на розвиток. Як і у наперсточників, їх завдання «кинути лоха» і захистити свою територію ім’я якої Україна.

     Звичайно. Усі, більше точні відповіді, може дати лише чесний слідчий. Про що я?...  Хоча… Архіви ж не горять як кульки під стаканчиком Thimblerigger.

 http://www.youtube.com/watch?v=egWByxEVH9k&feature=youtu.be