Опозиція проти опозиції. Частина ІІ. Аргентина – Ямайка: 5:0.

Тимошенко, за ЗМІ, відмовилась від зустрічі із своїми найближчими соратниками на чолі із Арсенієм Яценюком. Від них – жодних коментів

     Зима продовжує залякувати березень. Хурделить. Засипає його снігом. Уночі погрозливо тріщить ще дужим морозом. Сьогодні закрила усі горизонти над містом, застудила небеса. Ті, мовби шукаючи тепла у вируючій неспокоєм  столиці, насунулись густою сірою атмосферою на її, пригнічені холодом, простори. Сонце, якось невпевнено, підсвічує на сході кришталево-слюдяні, стиснуті до застиглої густини, підзимкуваті хмари. З них трусить і трусить. То лапатими, пухнастими білими кульбабками, то ріже обличчя мокрими, дрібними кришталиками льоду.

     Весна, як і переміни, десь забарилась, заблукала. Чомусь не поспішає. Можливо, своєю природою, вона все глибше і глибше живе нашими, людськими пристрастями і поборництвом між собою?

      Тимошенко, за ЗМІ, відмовилась від зустрічі із своїми найближчими соратниками на чолі із Арсенієм Яценюком. Від них – жодних коментів. Це реакція на «здачу» Власенка. Найбільш послідовного, активного і ефективного її захисника. Єдиного, який глибоко володіє всією інформацією.  Видимою і закритою щодо усіх справ Юлії. Захисника особливого і унікального, який ефективно і одночасно використовує у цьому вже світовому процесі, юридичні і політичні інструменти. Який, попри шалений тиск на нього, в тому числі  особистий,  й до цього часу не зламався, не пішов на співпрацю із звинуваченням. Він володіє, як мінімум, трьома важко поновлюваними якостями: особистою і беззаперечною довірою Тимошенко, доньки Євгенії та Заходу. Той, у значній мірі, вибудовує свою політику щодо основного українського в’язня сумління з месиджів Власенка.

     Виглядає так, що опозиція відмовила йому у рішучому захисті. Маючи для цього усі політико-правові можливості. Власенко – захисник, а не адвокат. При цьому, на громадських засадах. Тобто, на безоплатній основі. Ніякої користі. Волонтер. Запис в Єдиному реєстрі адвокатів не є сам по собі сумісництвом.

      Але закон  «Про Регламент Верховної Ради України» прямо забороняє нардепу «також займатися адвокатською діяльністю».   Дозволяючи, при цьому, в іншому пункті, займатись любою «неоплаченою роботою» і, навіть, оплачуваною – «викладацькою, науковою та творчою діяльністю, а також медичною практикою у вільний від виконання обов’язків народного депутата час» (ст.3)

      Очевидно, що це питання оцінки, тлумачення закону. Політиками і юристами. Бо Конституція відсилає до нього. На політичній трибуні, в посольствах, ЗМІ і в суді.

      Опозиція, якось спокійно, і, навіть, байдуже спостерігала за діями влади по руйнуванню захисту Тимошенко і процесу позбавлення Власенка ВАСУ депутатського мандату. Без нього він не зможе бути ефективним захисником у цьому надзвичайно складному і небезпечному процесі.

     Відмовившись від Тимошенко у стратегії парламентської виборчої кампанії і, легітимізувавши співпрацею з владою, діяльність нового парламенту, опозиція тепер демонструє відмову від захисту її найбільш важливих інтересів у непрогнозованому і, юридично вже заплутаному,  судовому процесі по звинуваченню в організації вбивства Є.Щербаня.

     У Юлії Тимошенко не залишилось інших можливостей, як захищати себе особисто. Таке право дає їй новий КПК. Але вона важко хвора. Ця стратегія  давала їй значні переваги і дозволяла ефективно використовувати час. Без Власенка їй важко буде зробити й це. Питання підготовки до участі у перехресних допитах, очних ставках зі свідками звинувачення вимагають глибокої професійної підготовки, спеціального досвіду, інформації, зовнішніх комунікацій, юридичного аналізу матеріалів справи, побудови стратегічної лінії захисту нею, як підозрюваним-обвинуваченим, та щоденної корекції тактики поведінки. Зверніть увагу, це все без можливостей звернутись до преси, зібрати будь-які докази для свого захисту, узгодити свої дії із все ще політичними соратниками із опозиції.

       Без сумніву, Леді Ю. розгублена. Але це може стати і моментом особливої мобілізації для неї. Вона це вже не раз демонструвала.  Пенітенціарії заявляють, що «відповіді Тимошенко, а також висновки бесіди свідчать про те, що вона не бажає бути етапованою». Бо вони «мають враховувати висновки німецьких лікарів, приймаючи рішення про її етапування». Здається, лікарі «Шаріте» дозволили перевезення її до Печерського Суду м. Києва при  певних умовах: «лише на спеціальному медичному транспортному засобі», тобто у машині «швидкої допомоги». Нічого особливого.  

     Допит ключових свідків обвинувачення, які дають в основному покази з чужих слів, сьогодні знову, відбувався без Тимошенко.

      Складається враження, що влада свідомо провокує опозицію до радикальних дій. Чи демонструє виборцю її немічність, нездатність до захисту навіть своїх надважливих інтересів, не кажучи вже про корінні інтереси українців, які чомусь ще й до цього часу вважають відповідальними за сучасну тотальну кризу в Україні не ту ж, монопольно згуртовану навколо президента, політичну владу, а Тимошенко і К°? Міжелітна чварна війна у безідейних і безпрограмних лавах опозиції відштовхує, робить нерішучим маси протестно налаштованих і готових до активних дій виборців. Це спільна, небезпечна деморалізація, дедемобілізація прихильників опозиції і безнадійно протестуючих «противсіхів». Вони ще домінують у вільному кіберпросторі. Їх війна все більше набуває ознак віртуальної громадянської, що підпорядковується не логіці революції, а,  скоріше, «теорії хаосу».

      Немає також сумніву, що для влади процес над Тимошенко у справі Щербаня набуває особливого, майже містичного значення. Успіх обвинувачення в ньому – це повне усунення з політичного життя незламну до цього часу ув’язнену сумління. У неї також є межа фізичного, психологічного і просто людського особистого захисту. Він може бути зламаний, якщо  з очевидністю її покине опозиція. Тестом на це буде позбавлення повноважень нардепа ВАСУ її захисника Власенко.

     Найскоріше, після Брюсселя президент передумав негайно звільняти Луценка і «пом’якшити долю» Тимошенко. Квасневський підтвердив на це  його наміри. На нещодавній підсумковій прес-конференції Віктор Федорович заявив, що «пом’якшення» для Юлії Тимошенко може наступити по справі підписання газового контракту із В.Путіним тільки в одному випадку – якщо вона компенсує завдані своїми діями збитки. Вони же складають, на думку влади, біля 6 мільярдів доларів. Він визнав, що «Тимошенко страждає від вчиненого», але «чому країна мучиться?». Відносно Луценка президент не збирається його милувати до завершення усіх національних судових процедур. У них же зараз немає чітких, визначених для прогнозу, термінів.  Хоча йому його, «як людину, жаль». Тим більше, що «він хотів зробити як краще, а попав під кримінальну статтю», підтвердивши, таким чином позицію захисту, що в діях Луценко не було корисливих і особистих інтересів.

    Президент вважає, що поступає таким чином правильно. Брюссель відмовив йому зупинити будівництво «Південного потоку», введення в експлуатацію якого демонтує, по суті, українську ГТС. А разом із цим приведе до повного краху пануючу політичну еліту. Попри загадковий оптимізм і радісний піар керуючих чиновників щодо «сланцевої революції» в самих густонаселених регіонах – Донецького, Луганського і Харківського, Україна вмить перестане бути геополітичним енергетичним гравцем. Не варто серйозно відноситись до незалежної нафтогазової співпраці із країнами Середньої Азії. Без повного консенсусу із Росією. Але та не готова й до дрібних компромісів.  Чиновники ЄС прямо пояснили президенту, що «Південний потік» - суто комерційний проект Газпрому і приватних євроінвесторів, а ускладнювати стосунки з Росією в угоду нашій країні чи її політичному керівництву ніхто не буде. Берлін - Брюссель із Москвою завжди домовляються. Києву тут місця, здається, зовсім немає.

      Ну, що ж. Це, звичайно, був топ-креатив. Запропонувати ЄС нереальне в обмін на неможливе – припинити переслідувати Тимошенко. А, заодно, розв’язати собі руки для поступок Москві в обмін на дешевий газ і Митний Союз. Хоча, його здешевлення Харківськими угодами на цілих 100 $ ніхто не помітив, не відчув і не скористався.

     Україна затиснута в кут внутрішньою рецесією, швидкої, прогнозами,  інфляції і, вже присутнім, привидом девальвації, стрімким нарощуванням зовнішнього і внутрішнього боргів на тлі відмови МВФ від продовження кредитування, скороченням і втечею інвестицій може діяти тільки з позиції слабкої сторони у будь-якому процесі. Вона – гравець, який може розраховувати виключно на «фарт» або хитрість. У відчаї, при відсутності часу для підготовки і здійснення сильних шахових ходів, добитися паритетності і справедливості у взаємовідносинах із глобально сильною Росією, неможливо. Ще певний час може і вдасться зіштовхувати інтереси Росії і ЄС щодо України. Але ненадовго. Біда у тому, що вона перестала вже давно бути бажаною нареченою і своїми діями прирікла себе на геополітичну самотність.

    Опозиція, як зима із весною, грається в процедури із владою. Сьогодні вона «успішно» заблокувала погоджувальну раду у голови парламенту, а завтра, напевне, буде блокувати трибуну. Але ми чітко не знаємо, для чого вона це робить і чим вона готова пожертвувати для досягнення своїх втаємничених цілей. Тільки не розглядайте такими заяви, щодо «повалення цього політичного режиму» і «суду над ним українців».  На відміну від приходу весни, при всій її непередбачуваності, зміни в політиці зовсім не залежать від суто фізичних, хімічних чи інших матеріальних законів. Вони – продукт волі, сили ідей, моралі і особистої відповідальності за довіру виборців.

       Видається, що Власенко не посміють позбавити депутатського мандату. Це може відкрити ще одну кризу – парламентську, яка тліє неспроможністю Банкової створити надійну більшість. Та й санкції Заходу можуть прискорити розпад правлячої еліти.

       Здається, зима витратила останні сили для супротиву Сонце, десь там між вирієм і нами, розтеплило скляну небесну даль, підняло її, ген, аж до самого верху. Затепліло, вспокоїлось, затишіло. Можливо тому, що не чути дратуючих, злих міліцейських сирен владних кортежів. Чи усі стомилися? Від холодної впертості зими, байдужості весни, вогких дніпровських поземок. І один від одного.

       На Бессарабці  дивовижний весняний тонкий запах голандських тюльпанів. Вони червоно-білими, вишуканими голівками закликають нас до рішучості і ніжності одночасно. Різнобарвні букети і букетики, - для депутатів і студентів, -  зазирають веселими, кокетливими синіми, білими, зеленими, очами, - чи не забули, що через три дні 8 Березня? Можливо, й радянське свято від Клари Цеткін. Але яке радісне нашими почуттями до коханих, мам і  усіх ніжних створінь, яких ми називаємо жінками. Вони, єдині, не дають нам втратити віру, надію і любов.