Руська рулетка.

Захід, вже зробив ставку на майбутнього кандидата в президенти від опозиції.

Гусарская рулетка жестокая игра,

Гусарская рулетка, дожить бы до утра, …

Ставки сделаны, ставки сделаны,

Ставки сделаны, господа.

                     Любовь Успенская.

Ще до фатального числа реєстрації законопроекту Лабунської-Кокса і Квасневського "Про внесення змін до ст. 84 КК", ситуація виглядала досить оптимістичною для команди президента. Європа змирилась із рішучим небажанням глави держави милувати Тимошенко! І… поволі готувала йому сюрприз. Президент сприяв йому, заявивши, що негайно підпише будь-який ухвалений парламентом закон щодо лікування екс-прем’єр-міністра за кордоном. Юля категорично була проти етапу в Шаріте в кайданах. Тим  більше - в них же й повертатись. Вона могла відбути туди головним національним опозиційним політиком, а повернутись рядовим зеком. Президент у цьому надзвичайному випадку "порулив" би одночасно й пригніченою Європою.

Після майже годинної зустрічі із своєю клієнткою 31 жовтня, Власенко несподівано заявив, що вона погодиться на будь-яке рішення щодо лікування за кордоном.

Аналітики Банкової і вусом не повели. А марно. Не надали вони й особливого значення категоричній і дещо ультимативній формі листа Кокса-Квасневського на ім’я В.Ф.: "Просити … відпустити Юлію Тимошенко із міркувань її медичного лікування і гуманітарних підстав шляхом її помилування".

Законопроект раніше нікому не відомої позафракційної депутатки все змінив. Зруйнований останній бастіон опору ініціативам Заходу щодо Тимошенко. Завершення євроінтеграційної баталії буде проходити вже на відкритій території, де будь-які маневри української влади будуть обмежені.

"Рішення про лікування за кордоном особи засудженої… приймає суд за умови, що така особа впродовж не менш ніж 365 днів безперервно проходила стаціонарне лікування… за межами пенітенціарних закладів та… (це) не призвело до повного одужання особи. … Суд зобов’язаний одночасно прийняти рішення про звільнення такої особи від покарання за хворобою".

Текст Анжели Лабунської не стільки юридичний, а суто політичний. Як і любительська техніка нормотворення. Авжеж. Це і є політичний меморандум ЄС для подолання кризи кримінальної юстиції України, яка ще важко інфікована радянськими кримінально-правовими догмами.

Після більш як годинної тет-а-тет зустрічі із Коксом-Квасневським Тимошенко дала команду "своїм" голосувати за цей юридичний опус без змін.

М’яч стрімко перелетів у президентську штрафну. Перевести його на поле противника буде, ой, як важко. Справа в тому, що змінилася сама гра. Президенту пропонують кинути карти. Геополітичні. В них він, без сумніву, є талановитим і фартовим гравцем. За швидкістю його комбінацій Європа вже не встигала слідкувати. Пропонуються шахи. Гра будь-якими фігурами. Хоча вона вже розпочалася.  Це рапід-партія із скороченим лімітом часу на обдумування  ходів. Але яку би комбінацію помічники лідера держави не використали, продовження партії можливо тільки при неминучій комбінаційній жертві королевою. Не більше, як на слона. Тобто поки що на сурогатну Угоду з ЄС. Яка ще дверей до Євроунії й не відкриває, але відпирає замки для майбутнього повноцінного членства.

 Якщо Тимошенко на волю не випустити, то вона не відбудеться. Посол Франції Ален Ремі озвучив думку більшості євродипломатів: "Підписання Угоди буде неможливим, якщо Юлія Тимошенко залишиться за гратами".

 Адміністрація нарешті прийшла в себе. Перше. Законопроект Лабунської в такому виді і без збереження статусу ув’язненої Тимошенко, проголосований не буде. Друге: "Ми розуміємо, що ризик не підписання великий. Якщо Угода не буде підписана, ми продовжимо курс на Європейську інтеграцію".

Це ще не паніка. Але вже відчувається крижаний подих нової жорсткої кризи.

Політичної. Президент може бути визнаний оточенням і вчорашніми спонсорами слабким гравцем, який перебільшено керується суб’єктивними факторами, а не спільнокорпоративними інтересами. Він  втратить не тільки значну частину свого ядерного електорату, але й отримає непередбачувані протестні демарші у мовчазних сьогодні, але чисельно переважних прихильників євроінтеграції. Гостро-публічних опонентів у В.Ф. незмірно більшає. Як всередині країни, так і зовні. Увесь інформаційний простір стане геть демократичним. Тому він мусить обов’язково перемогти.

Геополітичної. Президент може опинитись в дуже складній ізоляції. Між Заходом (ЄС і США) і Росією. Одночасно. Чого ніколи не було в національній політичній історії. Сьогодні Москва відступила. Недалеко. Завтра, після невдачі у Вільнюсі через непоступливість В.Ф., Владімір Владімірович зможе повернутись на Захід. З новими пропозиціями на тлі спільного невдоволення президентом України. Він рішучий, вольовий з гіпнотично-харизматичними здібностями переговірника. Згадайте. У 1989 році він з табельним пістолетом вийшов до величезної юрби німців, які в Дрездені громили відділення Штазі, а разом і дружні совєтські спецслужби. Двома короткими фразами: "Ich bin Soldat! Bis zum Tod" він магічно вплинув на величезний натовп, який не тільки втихомирився, але й розійшовся.

Банкова має свій план "Б". Але він може не спрацювати в нових реаліях. Розуміючи це, істинна прихильниця Юлії Тимошенко президент Литви Даля Грибаускайте запропонувала Банковій подумати над реальним планом "Б". І узгодити його з ЄС. Одночасно цим вона підтвердила неминучість провалу місії України у Вільнюсі, якщо качанівська ув’язнена не буде на волі. Захід спиною вперед не ходить.

Очевидно, що ніяких санкцій не буде. Всі зосередяться на підтримці опозиційного опору, брудній інформаційній війні і створенню економічних проблем для пануючої політичної влади. У тому числі і на особистому рівні.

Економічної. Влада, загальмувавши на питанні Тимошенко, здається, цілком забула про реформи. Вони не тільки не проводяться, але й навіть серйозно не обговорюються. ВВП уже другий рік поспіль не може зрушити із нульової відмітки. Тривала економічна рецесія невпинно з’їдає залишки колись потужного промислового сектору в умовах важкого інвестиційного голоду, викошує косою робочі місця, унеможливлює навіть позірну економічну модернізацію.

Уряд розгублений. Парламент - лише периферійна філія адміністрації і консільєрі олігархів. НБУ то різко тисне на гальма, обмежуючи споживання, а, значить, попит і економічну активність населення, то нервово давить на акселератор емісії, внутрішніх запозичень, бо зовнішні вже ніхто не готовий робити в умовах постійних падінь суверенних рейтингів. МВФ стоїть байдужою базальтовою скелею. Без політичної зміни клімату українською владою він зовсім не готовий надати їй новий stand-by. Мільярдів так на п'ятнадцять. Таких грошей, до того ж, ні в кого для України немає.

Президент між Тимошенко і загрозливою непередбачуваністю прогнозовано все ж таки обирає, на його погляд, менше зло - важкі вимоги МВФ: здорожчення природного газу для населення не менш, як на 60%, корекція курсу долара до гривні  (до 9.5 грн. за 1$ США) і перегляд і без того кастрованих пільг. Винним, найшвидше, буде призначено Уряд Миколи Яновича. Новий же спробує в черговий раз перед виборами президента добросовісно заплутати виборців обіцянками, злобними "папередниками" і міфічними ідеями швидких реформ.

Соціальної. Багата аграрна осінь принесла із родючих українських чорноземів подорожчання найменш калорійної  їжі бідняків – борщового набору в 3.1 рази. Пенсійний фонд вже давно тримають в реанімаційній палаті із дефіцитом бюджету щонайменше 7-9 млрд. грн. Зарплати бюджетникам все більше і більше затримуються. За обвалом ціни на газ неминуче стрімко зростуть ціни не тільки на всі комунальні послуги, але й на весь список основного споживчого кошика українця. Наростаючі фіскальні обмеження, тотальна корупція на тлі небувалого зрощення влади і бізнесу, силовий перерозподіл активів, повна відсутність державної кредитної політики створили неподолані ризики для малого і середнього бізнесу, який міг би взяти на себе значну частину протидії соціальній кризі. Громадяни все частіше вертаються на хаотичні "блошині ринки", реалізуючи залишки майна для виживання.

Не вірите. Прогуляйтесь ранком біля столичних ринків і великих виходів із метро!

Це фундаментальні обставини, які неминуче вплинуть на розвиток подій після Вільнюса. Підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, без сумніву, позитивно розвантажить сукупну суспільну напругу. Бодай би психологічно. До моменту, коли Україна підпише угоду з МВФ і збільшить валютні резерви та прокредитує дефіцит державного бюджету. В іншому випадку – загрозлива непередбачуваність. Так, українці не тільки довго запрягають. Вони ще довго чухають голову, чи запрягати воли, чи ні? А раптом якось минеться. Але виїхавши з двору…! У Фейсбуці жодної дискусії з питань євроінтеграції, Тимошенко і наших тривог!

Швидше за все, ви думаєте, що план "Б" в артикуляції Банкової - Митний Союз? Подивимось.

Провал євроінтеграції значно послабить позицію України в переговорах з Кремлем. Інші два суб’єкти МС, очевидно, жодного впливу на його стратегічну політику не мають. Тобто, підписати угоду з МС можливо буде на умовах, далеких від реальної вартості України для цього кволого квазіконгломерату без глобально конкурентних цінностей і внутрішньої економічної пружини прогресу.

Частково це показав Мінськ. На Саміті СНД президент Росії відмінив заплановану зустріч із Віктором Федоровичем. Вона відбулася тільки 27 жовтня у Сочі на пропозицію української сторони і тривала в закритому режимі п’ять годин. Як колись, 17 січня 2009 року з Юлею Володимирівною в Москві, яка містично заявилась на неї у вишуканому чорному платті. Все  закінчилось скандальною газовою угодою. Про нинішню зустріч президентів наразі нічого невідомо. Можливі тільки версії. Їх три.

Перша. Віктор Янукович переконував Володимира Путіна, що підписання Угоди у Вільнюсі ніяк не загрожує Росії. Навпаки. Президент готовий взяти на себе зобов’язання і представляти інтереси Росії в ЄС, а можливо, і перед  США. От, до нас у грудні приїде для консультацій Держсекретар США Джон Керрі. Або навіть більше - лобіювати інтереси Москви в Брюсселі.

 Фентезі. Згоден. Але цей жанр, правда, у виконанні Голівуда, стає в останній час особливо популярним.

Друга. Україна готова вступити в МС. При двох умовах. На рівних з РФ. Насамперед, в управлінні його політикою і на пропорційних засадах обміну власністю. Із справедливим доступом українських холдингів на стратегічні ринки Росії, Казахстану і Білорусі.  В основному, нафти і газу. Це дуже давня мрія нинішньої правлячої еліти України. Наївна? Можливо. Але це перевірка персональної відповідальності Владіміра Владіміровіча за створення Великої Росії з Руським Міром під видом Євроазійського Союзу. Так би мовити, золотообмін на Велику ідею. На цьому будувалась уся зовнішня політика СРСР: гроші (нафта, зброя, зерно тощо) в обмін на соціалізм Куби, В’єтнаму і т.д. і т.п. Тим більше, на тлі розміщення системи ПРО SМ-3 до 2018 року в Польщі. А потім і в Україні?... Врешті-решт, світ – це великий ринок, де все продається і купується.

Третя. Невідома. Президент діє вкрай обережно, використовуючи для ведення своєї політики таку кількість конспірологічних і втаємничених ресурсів, що про його істинні наміри не знає ніхто. Це його безсумнівна перевага.

Янукович ще не дав заднього ходу, але недвозначно дав зрозуміти: торгу по Тимошенко не буде. У четвер в парламенті, навіть за пильного спостереження за процедурою євроколегії Кокса-Кваснєвського, нічого не відбудеться. Якщо, звичайно, на черговому таємному рауті з президентом найбільш уповноважені представники ЄС не оголосять останні "переконливі" аргументи для звільнення леді Ю.  Вони теж будуть робити все, аби уникнути власного фіаско.

З опозицією простіше. У президента для неї вже добре працююча формула: Україна важливіша від Тимошенко. Іншими словами: або євроінтеграція, або Митний Союз. Ставка й на психологію суспільства, яке неприховано втомлене долею однієї людини. І, звичайно, на амбіції клубних опозиційних лідерів.

Один, не маючи ані політичної програми,  ані ресурсів, ані навіть пари-трійки зрозумілих гасел, загальноукраїнської реальної політичної партії і мережі підготовлених політичних менеджерів несподівано, хоча й дуже тихо  розпочав виборчу президентську компанію. Фальстарт чи узгоджена позиція, щоб показати Заходу - в Україні вже є молодий, красивий і енергійний лідер, потомок старовинного козацького роду, який вже здобув 34 дочасних перемоги і лише один раз побував у технічному нокауті. Все так несподівано, що ані експерти, ані журналісти, ані громадськість не звернули жодної уваги на цю вже не першу спробу вийти на електоральне ристалище, що суперечить логіці політичних змагань.

Інший лідер, стурбований тим, що Тимошенко не визначила його єдиним кандидатом від опозиції, намагається демонструвати одночасно войовничу рішучість в борні з "Беркутом" і радикальних оцінках гаранта конституційних прав і свобод, постійно декларуючи при цьому свій нейтралітет. Тимчасовий. Але нічого не буває більш постійного, як цей стан.

На відміну від президента, вони вдають, що не розуміють твердої позиції  Заходу, який вже зробив ставку на майбутнього кандидата в президенти від опозиції. Правильно. Це Юлія Тимошенко. Його комісари і перші особи держав не стомлюються повторювати, що судити політика за його політичні помилки можуть тільки і виключно виборці. У 2015 році.

 Правляча партія, між тим, не розділяє політичні й кримінальні дії, якщо вони завдали шкоди державним або, ще гірше, спільно-корпоративним інтересам. Тому в шахи грати ніхто не збирається. Тут неможливий блеф, прикупи і можливість довести іншу сторону до істерики. Тим більше - коли граєш у кут з потроєними ставками і тільки з однією козирною дамою.

Часу для нового маневру немає. Гра на декількох геополітичних столах вимагає надзвичайної зосередженості, рішучості на межі авантюризму і безкінечного везіння. Фарту. Як в руській чи гусарській рулетці, коли в барабані револьвера залишається одна куля і вона ніколи не вистрілить. Але азарт гри буває сильнішим за наші звичайні людські переживання, пересторог і відчуття логіки подій. Пам’ятаєте "Фаталіста" Михайла Лермонтова: "За зеленым столом он забывал всё и обыкновенно проигрывал; но постоянные неудачи только раздражали его упрямство. Рассказывали, что раз, во время экспедиции, ночью, он на подушке метал банк; ему ужасно везло. Вдруг раздались выстрелы, ударили тревогу, все вскочили и бросились к оружию. "Поставь ва-банк"! — кричал Вулич, не подымаясь, одному из самых горячих понтёров. — "Идет семерка", — отвечал тот, убегая. Несмотря на всеобщую суматоху, Вулич докинул талью; карта была дана".