Злотворний альянс Церкви й влади (продовження)

Виродлива і ганебна істота під назвою "православ'я" нищить засади чистої, живої віри в Бога та паростки демократії в країні.

Виродлива істота під знаком Хреста

Виродлива й ганебна потвора під знаком Хреста нищить паростки демократії й свободи громадян України, про що варто писати та говорити відкрито. ЇЇ руйнівний сплив можна відчути в багатьох місцях, але особливо там, де є можливість нажитися на неосвіченості та наївності лохів, яких у нашому суспільстві досить багато. Ця істота має присутність майже скрізь і здатна змінювати своє обличчя від жорстокого до поблажливого, залежно від розмірів гаманців її прихильників. Вона пропонує всім легкий шлях до Спасіння, отримуючи за це грошові внески обдурених нею обивателів. У цьому нічого дивного, оскільки, наївно вірячи в можливість отримати гарантію Спасіння з вуст її служителів, дурні згодні віддати їм останні копійки.

Як наживаються на спотворенні поняття Бога

Які духовні засади в суспільстві, таке й саме суспільство та життя в країні. Та розповсюджена система вірувань, котру пропагує православна церква, майже ніяк не допомагає вирішенню складних проблем сучасного життя, з якими доводиться стикатись віруючим, наприклад, щодо шлюбних стосунків, виховання дітей, здобуття освіти тощо. Навпаки, штучно створена ще в стародавні часи релігійна система часто сприяє поширенню розбещеності. При цьому попи, мабуть, і не уявляють собі про існування справжньої життєдайної віри, про те, що вона, попри все, живе в душах простих віруючих, та, не потребуючи попівського втручання, повсякденно й повсякчасно надає їм сили, щоби жити, трудитись, творити добро.

Поки віруючі вимушені залишатися наодинці з власними проблемами, огрядним панам у рясах чудовим шляхом вдається накопичувати надмірні матеріальні багатства. Вже добре відомою стала закономірність: чим вище статус у церковній ієрархії, тим розкішнішими виявляються пов'язані  з цим статусом речі: суперкоштовні автівки, напівцарські палаци та маєтки, а також предмети розкоші, у тому числі годинники, вартість кожного з яких сягає вартості квартири. І все це попри те, що переважна більшість населення, як показує статистика, живе в злиднях.

Звідки походить усе те непомірне багатство? Зрозуміло, що воно виникло не завдяки чесній праці, якій віддають усі сили, залишаючись завжди бідняками, пересічні українці. Багатії, котрі нажилися на злиденному житті інших, зачастили до храмів, бо, попри все, не можуть не чути голос своєї совісті, здатний не давати спокою. Мета цього  співробітництва, яке щедро наповнює кишені церковників, – надати новоспеченим хазяїнам життя моральну підтримку й, так би мовити, відмити їхні гріхи, щоби вони й надалі були в змозі робити те, що робили раніше. Внаслідок цього, нахабність нуворишів стрімко зростає, вони швидко опановують державні посади, після чого їхні статки набагато збільшуються.

Ця гріховна  система як ідеологічний фундамент, на якому побудована велика частина суспільства, є причиною існуючого стану справ в Україні й майже на всьому пострадянському просторі. У її основі лежать аморальні принципи, а точніше, відсутність будь-яких принципів: можеш робити все, що завгодно, можеш пиячити, брехати, займатися розпустою, заводити коханок або коханців, брати хабарі, якщо ти посадовець, а батюшка за відповідну плату помолиться за тебе, при цьому ти можеш продовжувати в тому ж руслі й надалі. Тобто дехто сприяє аморальності серед людей, наживаючись на їхніх пороках і слабкостях. Практика потакання всіляким людським порокам зветься здобуттям прощення перед Богом, але ця практика має мало спільного з вірою в те, що є найсвятішим і найсокровеннішим.

Сучасний візантизм в українському контексті

Спотворення поняття Бога призводить до спотворення багатьох інших понять. Між іншим це стосується поняття держави. Незважаючи на те, що за законом церква відокремлена від держави, вельможні пани в рясах постійно труться при владі. В обхід закону неофіційно підтримується тісний альянс світської влади й церкви, завдяки якому держава використовується заради обслуговування інтересів олігархів і продажних чиновників, а разом з цим - заради захисту інтересів духівництва, якому вдається своїм авторитетним впливом на свідомість народу покривати існуючі зловживання й несправедливості.

Морально збанкрутіла влада продовжує триматися на міцній підтримці з боку духівництва, чиї ієрархи, попри все, не втрачають жодної можливості підкреслити свою лояльність: здійснити освячення чергового невдалого проекту, поздоровити прем'єр міністра або президента з святковою датою, бути присутніми під час важливих державних заходів, іноді закликати через власні представництва в ЗМІ народ до спокою та покірливості тощо.  Але тим, хто дає благословення діям корумпованої влади, варто пам'ятати про те, що вони не менш відповідальні за все, що відбувається, ніж пахани, які керують "шістками" в чиновницьких кабінетах.

Хто і навіщо заклав фундамент для цього підступного альянсу – цікаве питання. Воно стосується неприємних подій в далекому минулому, коли християнство перетворилося на державну релігію Римської імперії, ставши інструментом обтісування підкорених народів та придушення їхніх волелюбних прагнень. Після краху Візантії ця порочна релігійно-політична установа чудовим шляхом перекочувала до Росії, а відтіля, ніби хвороба, перекинулася на Україну, де вона й досі існує і процвітає на благодатному підґрунті у вигляді людської байдужості до Істини. Зазначу лише, що майже скрізь у розвинутому світі поняття візантизму та цезаро-папізму вважаються одними з найганебніших символів та використовуються для позначення речей вкрай неприємних.

Аморальні типи у священицьких рясах

Масових зловживань з боку альянсу церкви з напівкримінальною владою не було би, якби його ідеологія в основі своїй не була гнилою. Вона є гнилою наскрізь. На дев'яносто відсотків офіційна християнська доктрина виявляється брехнею, яку не варто було би обговорювати, якби вона не була настільки злотворною. Якщо подивитись на це уважно, то не можна не помітити, що в православ'ї завжди існував уклін у бік язичництва з його обрядовістю та обожнюванням об'єктів культу. Окрім цього, фанатизм на фоні вираженої схильності до ідолопоклонства, нетерпимість до всіх інших релігій, вороже ставлення до критики – усе це загальновідомі православні, так би мовити, "чесноти", з якими доводилося стикатися кожній небайдужій до цього людині.

На щастя, є люди дбайливі в нашій країні. Надихає приклад декого з громадських діячів та журналістів, хто мають сміливість публікувати критичні матеріали стосовно непотребств та зловживань з боку церкви та її служителів, а також хибності її ідеології. Завдяки їм, багато неприємних речей перестали бути таємницею для громадськості, у тому числі, існування бізнесових структур у єпархіях, незаконне володіння ними ділянками, отримання священиками хабарів та їхня тісна співпраця з можновладцями, особливо тими, хто відомі своєю сумнівною репутацією. Продовжується висвітлення також вже відомих прикладів антисоціальної поведінки декого з церковників, а саме випадків пияцтва, розпусти, педофілії,  брутальних дій стосовно журналістів та інших.

Над невігласами легше панувати

Звичайно ж, попи брешуть скрізь і всюди. Роблячи це, вони розповсюджують брехню про Бога не тому, що їм це подобається, а тому що ця брехня між іншим дозволяє тримати в покорі малоосвічений народ. Як результат, велика кількість обивателів мають хибне уявлення, ніби Боженька все для них зробить: раптом візьме й збудує для них громадянське суспільство, створить високі стандарти життя, зробить їх багатими й щасливими. Ніколи й ніде так не було й не буває. Справжня віра – запорука творчих здібностей і передумова здатності творити добро, змінювати власне життя на краще й допомагати це робити іншим. На жаль, ці принципи, котрі здатні ефективно діяти на особистому й повсякденному рівні, багато в чому розходяться з офіційною православною доктриною.

Народ у масі своїй не бажає протестувати проти ганебного ставлення до нього з боку влади, тому що постійне ідеологічне окозамилювання зменшує особистий потяг кожної  людини до більш кращого життя. Саме заради такого окозамилювання існує відома всім ідеологія з її напіврабським преклонінням перед будь-яким авторитетом та обожнюванням держави, чиї представники не залишаються невдячними тим з духовників, котрі завжди готові благословляти дії цієї влади, нехтуючи голосом власної совісті. Усьому цьому кодлу, включно з пристосуванцями різних мастей, лицемірами в рясах та просто аморальними типами, простіше й вигідніше мати справу з народом, який складається переважно з невігласів. Спотворене перекручування поняття Слова Божого, а саме його абсолютизація, змушує народ покірливо мовчати, незважаючи на будь-які обставини.

Хибні уявлення про духовність отруюють свідомість населення настільки, що воно стає нездатним захистити себе від зловживань можновладців. Один з прикладів цього – стан справ зі свободою слова. Затикати рота іншим вміють майже всі, особливо це вміють робити ненависники правди. Якщо Слово Боже не живе в душі людини, а залишається лише абстракцією, якщо ця людина не тримає в собі кожного дня й кожного часу особистої віри, а поклоняється замість цього символам або абстракціям, то вона швидко перетворюється на невігласа. Такі люди, тобто невігласи, не тільки тягнуть усе суспільство вниз, але часто стають жертвами злочинів внаслідок власної безпорадності й беззахісності, злодіям легко робити з ними все, що завгодно: знущатися над ними, відбирати в них майно, обдурювати, ґвалтувати, продавати в рабство, торгувати їхніми органами.

Post scriptum

Що залишається робити всім нам? Треба всім самим думати, обмірковувати реалії життя, а головне – треба кожному та кожній поглиблювати особистий внутрішній зв'язок зі святою Таємницею, не покладаючись на церкву та її попів. Ані прихільність до якоїсь визначеної доктрини з міцно усталеною системою понять, ані поклоніння предметам культу не можна порівняти з присутністю святого Духу в середовищі людських душі й тіла. Справжня віра в Бога, на відміну від абстрактних хитросплетінь,  – то запорука свободи й незалежності, ніяких інших запорук цього немає, і це вже перевірено досвідом багатьох націй і минулих поколінь. Завдяки усвідомленню цих принципів усе в житті зміниться на краще.