КРИТИКА ОПОЗИЦІЇ: зрада чи право?

.

7 квітня 2013 року на мітингу опозиції біля пам’ятника Т.Шевченку один з виступаючих висловився проти критики діючої парламентської опозиції. Це, мовляв, ллє воду на владного млина. Безумовно, з  точки зору ООБ, Свободи чи Удару може воно й так. Але, що робити тим критикам влади, які були не згодні з поведінкою БЮТ під час ратифікації «харківських» угод у 2010 році, з угодовством Яценюка і Турчинова при прийнятті нового виборчого законодавства в 2011 р., зі «здачею» своїх кандидатів-переможців у п’яти виборчих округах? Мовчати? Але ж ціною такого мовчання є продовження панування Януковича. У 2010 році тодішня опозиція «замовчала» конституційний переворот, який невдовзі може перерости в довічне панування родини Януковичів. У 2012 році в умовах суспільної «мовчанки» лідери тогочасної опозиції розвалили Комітет опору диктатурі, набрали в списки «тушок» та поздавали заможним позапартійним  частину мажоритарних округів.

«В ім’я України» можна й надалі не критикувати парламентську опозицію. Але чи відповідатиме така позиція національним інтересам нашої держави? На моє переконання – ні. Замовчувати проблеми – це свідомо заганяти її в глухий кут. Інша річ – критика опозиції має бути конструктивною та, якщо так можна сказати в політиці, доброзичливою. Тоді матимемо шанс підвищити рівень політичної культури і влади, і парламентської опозиції, і громадянського суспільства. На вищий щабель має піднятися політична відповідальність лідерів демократичних сил в парламенті і поза ним. Тоді не повторюватиметься фарс з акціями на кшталт «Україна без Януковича» чи стояння під парламентом 2 квітня.

7-го квітня мітинг  видався вже більш енергетичним. Людей побільшало, у них з’явилася в очах іскра. Мобілізаційний ефект досягнуто. Трохи збентежила поведінка А.Яценюка: навіщо йому знадобилася чимала кількість ландскнехтів з прапорами підзабутого Фронту змін?  Невже небезпідставними є розмови в експертному середовищі про наближення розколу ООБ. Та попри все, настрій у патріотів після мітингу покращився!

Однак, є одне застереження. Парламентським лідерам слід припинити оберігати себе від критики з поза меж Верховної Ради України. Громадянське суспільство, позапарламентські політичні партії стануть партнерами в боротьбі проти окупантів з ПР тоді, коли союзники їх поважатимуть і рахуватимуться з ними.

Не всі громадяни і не всі опозиційні політики бачать опозиційну силу такою, якою вона є на сьогодні. У п’ятницю 5 квітня відбувся оргкомітет по створенню нової правоцентристської партії. Він складається з тих, які 2 березня оголосили саморозпуск «Нашої України» та запропонували всім партіям обнулитися – і разом з громадськими організаціями, рухами та окремими особами створити нову праву партію. Щойно ця група об’єдналася з командою "Ярославів Вал" та іншими відомими політиками і громадськими діячами. Нова права опозиція готова підставити плече Удару, Свободі та ООБ, але в боротьбі за українські інтереси обіцяє бути іншою.