УКБС: ПОДАТКІВЦІ ЗАПЛУТАЛИСЯ У ПРОДАЖУ ПРОБЛЕМНИХ БОРГІВ

Експерти УКБС проаналізували можливий вплив на діяльність банків від роз"яснення Міндоходів оподаткування операцій з відступлення права вимоги (факторингу)

Узагальнююча податкова консультація Міндоходів щодо оподаткування податком на прибуток операцій з відступлення права вимоги (факторингу) не надала детальних   роз’яснень щодо оподаткування операцій факторингу і цесії та критеріїв їх розмежування. Тому документ більш схожий на спробу узаконити згубну практику контролюючих органів щодо визнання договорів з відступлення права вимоги нікчемними. Про це зазначає Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз», проаналізувавши наказ Міндоходів від 22.11.2013 № 697.

Так, на думку експертів УКБС, важливо, що у податковій консультації вже розрізняються поняття відступлення права вимоги (класична цесія) і факторингу. Однак, проблему неоднозначного тлумачення податковим відомством вказаних термінів, з прийняттям консультації не знято, адже у документі відсутнє їх визначення та чітке  розмежування. Повторюючи переважно відповідні норми Цивільного та Податкового кодексів, консультація містить лише поверхневий опис критеріїв, за якими слід відрізняти оплатне відступлення права вимоги (цесію) як звичайний правочин щодо заміни сторони у зобов’язанні від факторингу, як фінансової послуги, оскільки останній є фінансуванням під відступлення права грошової вимоги.

Зокрема, Міндоходів так і не надано відповіді на питання, чи є основною ознакою факторингу плата за надання фінансування (сплату грошових коштів) і чи вважатиметься такою платою «дисконт», тобто різниця між «номіналом» права вимоги, що відступається, та фактичною сумою грошових коштів, що їх отримує первісний кредитор.

Також експерти УКБС зазначають, що консультація однозначно не вказує, що відповідні норми п. 153.5 ст. 153 ПКУ, які визначають оподаткування операцій з відступлення зобов’язань, застосовуються як до операцій з відступлення права вимоги, так і до операцій факторингу.

Відтак, незалежно від назви договору (поступка права вимоги, факторинговий договір, купівля-продаж тощо), як тільки відбуватиметься поступка активів не за балансовою вартістю, а з дисконтом, договір, якщо він був підписаний кредитором не з фінансовою компанією, видом діяльності якої є факторинг, може бути визнаний недійсним з підстав невідповідності вимогам Цивільного кодексу. Наслідком таких дій податківців (а саме, визнання договорів відступлення права вимоги нікчемними в актах перевірки), знову ж таки буде зобов’язання кредитора виключити зі складу витрат суму заборгованості, право на стягнення якої було предметом такого договору.

Крім того, УКБС зауважує, що банки України, крім власне «очищення балансів від токсичних активів», де виступають як первісні кредитори або клієнти, також можуть здійснювати операції з факторингу, як одного із видів кредитних операцій (згідно ст. 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), де виступають вже в якості фактора, здійснюючи фінансування клієнтів під відступлення на користь банків права грошової вимоги.

Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг, до якої Україна приєдналася у 2006 році, передбачає здійснення фактором, крім власне фінансування клієнта (включаючи надання позики та здійснення авансових платежів), також ведення обліку щодо дебіторської заборгованості клієнта та пред’явлення до сплати грошових вимог. У зв’язку із чим, не менш важливим є отримання консультації Міндоходів щодо оподаткування доходу банку як фактора при проведенні ним зазначених факторингових операцій.

Також УКБС зазначає про передчасність видання Міндоходів консультації щодо оподаткування операцій з відступлення права вимоги (факторингу) до завершення аналізу поточної судової практики та обговорення проблематики з ринком. Адже наприкінці жовтня п.р., в ході зустрічі з членами Громадської ради при податковому відомстві, Міністр доходів запевнив, що в міністерстві «знають проблему і бачать її в діалозі», для чого Міндоходів аналізує наявну судову практику та запланувало в 20-х числах грудня п.р. провести круглий стіл за участю Мінфіну, НБУ, Мінекономіки, Міндоходів та громадськості, на якому заслухати позицію ринку.

 В УКБС підсумовують, що незважаючи на тривалий діалог бізнесу, регуляторів фінансового ринку та Міндоходів, відповідні доручення Адміністрації Президента і Кабінету Міністрів, а також судову практику, наказ Міндоходів № 697 не змінює загального фіскального підходу податкової служби до проблем оподаткування операцій з відступлення «токсичних активів» та фактично ототожнює поняття факторингу та цесії.

Водночас, Нацкомфінпослуг чітко вказує, що операції з фінансовими активами є фінансовою послугою з факторингу в разі наявності в таких операціях сукупності всіх складових, у т.ч. визначених ст. 1077 ЦКУ – фінансування клієнта, відступлення клієнтом права грошової вимоги, отримання фактором плати у будь-який передбачений договором спосіб.

 «Наказ Міндоходів № 697 лише заплутає податківців, які ним керуватимуться, оскільки не містить чіткого розмежування між поняттями цесії та факторингу, порядком оподаткування даних операцій. Крім того, документ так і не знімає можливість контролюючих органів визнавати договори з відступлення права вимоги нікчемними, - зазначає Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Вважаємо, що це потрібно податковій для підкріплення нормативним актом своєї позиції у судах, які визнають вищевказані дії податківців неправомірними».

В УКБС зауважують, що нестабільність податкової політики, зокрема, на ринку продажу поганих активів, підвищує ризики ліквідності та боргової кризи, обмежує можливості кредитування економіки на фоні зростання обсягу проблемних кредитів (76,8 млрд. грн. або 8,9% кредитного портфеля на 01.11.2013, приріст з початку п.р. на 4,3 млрд. грн., дані НБУ), спричиняє стрімкий відтік іноземного капіталу з країни. За січень-жовтень п.р. обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився вдвічі – до $1,3 млрд. проти $2,6 млрд. за той же період 2012 р. З початку п.р. частка іноземного капіталу в банківській системі України знизилася на 5,8% і на 01.11.2013 становила 33,7% (проти 39,0% на 01.11.2012). Лише за останні чотири роки український ринок залишили 12 фінустанов з іноземними інвестиціями.