Наші у Нью-Йорку

Херсонський драмтеатр імені Куліша поставив мюзикл "Нью-Йорк"

Я боюсь провінційних театрів. Чому? Боюсь, і все. Жаль витраченого часу, соромно за погану гру акторів. Нудьгу-у-у-у-у-у!!!

Інша справа - Херсонський музично-драматичний театр імені Миколи Куліша. Роком раніше мені сподобався у їхній постановці "Потьомкін". Учора я побувала на мюзиклі "Нью-Йорк" і була значно менше розчарована, ніж очікувала. Навіть більше. Я насміялась і відпочила. І наприкінці вистави щиро пожалкувала, що не здогадалась купити квітів - їх хотілося кинути на сцену, під ноги артистам. 

Загальноприйнято вважати, що театр починається з гардеробної. Драмтеатр ім. Куліша починається з фойє. Глядачів зустрічає оркестр чимось класично-фундаментальним. Так би мовити, налаштовує на відповідний настрій. У фойє цього року спорудили дерево із райськими птахами, скрізь ліхтарики в обрамленні квіточок -  романтика. Мені є з чим порівнювати. Я пам'ятаю Большой театр і театр на Таганці. А також Бродвей з його велорикшами, мокрим асфальтом, затоптаним фойє одного з театрів, де я дивилась "Красуню і чудовисько". Я очікувала чогось неземного, дивовижного. Було трохи нудно. (Ця нудьга, до речі, мене супроводжувала всі три тижні, що я була в Америці.) Запам'ятались заокеанські спецефекти і багаті костюми артистів, жарти, над якими сміявся зал, але не я, із совковим знанням англійської,  і...  меркантильним підходом до справи: у перерві продавали ляльки, диски, футболки із символікою спектаклю. Розм'яклі і теплі від отриманих емоцій люди гребли дорогущі сувеніри на згадку. Я теж встряла в отой потік, але мене врятувало погане, вірніше, незнання англійської. Я врятувала доларів з 50 від сувеніру, який би потім припадав пилом в якійсь шухляді...

Біля драмтеатру у суботу (вчора) прощалися з Масницею. Було вітряно і по-зимову холодно. Жодного натяку на квіти, на сувеніри в антракті. Стандартний набір: коньяк у буфеті, вишукані солодощі, черга до туалету.

А можна було б і заробити на глядацькій любові. Спектакль сприймали дуже тепло. Ми плескали і кричали "браво". Хотілося дізнатися, так хто ж талановито і чудового грав для нас? Це лишилось загадкою...