УКБС:“Україні потрібний Закон про саморегулівні організації"

Асоціація “Український Кредитно-Банківський Союз” взяла участь у засіданні круглого столу за темою “Російський досвід саморегулювання та перспективи розвитку інститутів професійного громадського регулювання в Україні”.

Захід було організовано Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва, Радою підприємців при ВРУ, а також спільно з Комітетом державної Думи Російської Федерації з питань власності.

УКБС зазначив, що основною проблемою розвитку інститутів професійного громадського регулювання є відсутність в Україні закону про саморегулівні організації. В Росії такий закон було прийнято ще 4 роки тому (16.11.2007 р.), що дозволило оцінити позитивні наслідки: лібералізацію умов ведення бізнесу, прозорі конкуренційні умови та налагодження цивілізованого діалогу між органами державної влади та бізнесом.

Через відсутність спеціального закону про СРО регуляторні органи приймають нормативні документи, якими самостійно визначають поняття та функції саморегулівної організації. Ця ситуація призводить до того, що тільки Держфінпослуг затверджено 3 нормативні документи, якими регламентується діяльність СРО на фінансових ринках. При цьому навіть само визначення СРО у документах регулятора відрізняється.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України регламентує питання саморегулівних організацій понад 10 нормативними документами. А визначення СРО для банківського сектору, який налічує 176 діючих банків, у національному законодавстві взагалі відсутнє (!).                    

Сьогодні на фінансово-банківському ринку України існує майже 50 організацій (асоціації, ліги, об’єднання та ін.), які могли б претендувати на статус СРО в тому чи іншому сегменті ринку. При цьому, офіційний статус СРО мають лише п’ять організацій, що свідчить про початкову стадію розвитку саморегулювання в Україні. Разом з тим переваги використання СРО полягають у тому, що вони добре знайомі з певним ринком і максимально наближені до нього. Тому вони можуть оперативно реагувати на ринкові зміни, тоді як реакція держрегулятора, як правило, суттєво запізнюється.

УКБС вважає, що держава повинна стати ініціатором запровадження повноцінного саморегулювання в Україні. Першочерговим завданням на шляху до цього є вирішення питання збалансування інтересів держорганів і учасників ринку в процесі діяльності СРО. При цьому, не виключаючи обов’язковості державного нагляду і контролю діяльності підприємств, експерти вважають, що навіть на сьогоднішньому етапі розвитку СРО, цим інститутам можуть бути делеговані нормотворча, представницька, інформаційна та освітня функції регуляторів.

Адже законодавче делегування цих функцій СРО дозволить: знизити витрати на функціонування держапарату та сприятиме лібералізації бізнес-клімату в Україні, що створить позитивний сигнал для інвестиційних процесів. Крім того, підвищиться ефективність нормативних актів, які приймаються держорганами, оскільки їх попередня експертиза СРО забезпечить використання та врахування в регуляторних документах практичного досвіду учасників ринку.

У всіх розвинених країнах організоване саморегулювання є невід’ємною частиною загального процесу регулювання підприємництва. При цьому, наявність кількох саморегулівних організацій (СРО) в кожній галузі забезпечує свободу волевиявлення учасників ринку, які матимуть  можливість підтвердити ефективність діяльності СРО власним вибором.

Тому Україні необхідно прийняття власного Закону про саморегулівні організації, їх основні функції та принципи взаємодії з держорганами. Це допоможе саморегулюванню стати ефективним інструментом діалогу між бізнесом та державою.