Що потрібно враховувати при виборі моделі розвитку соціальної держави в Україні

Соціальна держава апріорі повинна бути й правовою

         Втілення ідеї формування соціальної держави безпосередньо залежить від функціонування інститутів правової держави. Оскільки, соціальна держава передбачає одночасно і наявність правової, тому потрібно враховувати правовий аспект при виборі моделі розвитку соціальної держави. Окрім того, потрібно враховувати економічну ситуацію, яка склалася в країні, особливості підприємницького сектору та здійснення соціально-економічної політики державою.                                             Перейдемо до аналізу основних моделей розвитку соціальної держави.                                                                                                                 

1. Корпоративна модель. Представлена в таких потужних країнах як Німеччина і Японія, цілком не можу бути сконструйована в Україні.                      По-перше, відсутність реального механізму корпоративної моделі, в основі якої закладений трипартизм: роботодавець     профспілка   робітник. Профспілкова ланка в Україні є дисфункціональною, держава в ролі роботодавця не гарантує робітникові працевлаштування за спеціалізацією. Цей факт підтверджує рівень безробіття в Україні, що перевищує у кілька разів нормальний поріг, що становить 7% у європейських країнах розвиненою економікою.                                                                                           По-друге, корпорації в Україні належать промислово-економічним групам, які швидше відстоюють власні меркантильні інтереси, оскільки цьому сприяє податкова система, що призводить до монополізму та можливості обмежувати страхові внески, сплачувати податки і т.д.                  За такої ситуації фінансова основа підривається.                                                      Тому, корпоративна модель соціальної держави не здатна забезпечити соціальну справедливість та захист населення в Україні, а призведе лише до збільшення дисбалансу між бідними і багатими.                                                        2. Ліберальна модель. В Україні була б можливою лише за умови функціонування інститутів правової держави. Ми спостерігаємо наступну ситуацію:                                                                                                                    - в Україні умови для успішного розвитку середнього та малого підприємства визначається державою, правила регламентуються владою, які аж ніяк не відповідають інтересам вищеназваних представників підприємницького сектору, що порушує принцип соціальної справедливості та рівності;                                                                                                                 - явище “утопічного капіталізму” проявляється не в класичному розумінні цього поняття, що означає неспроможність держави контролювати розвиток вільного ринку, а навпаки, здатність держави не лише контролювати, а й обмежувати розвиток вільного ринку, діючи в інтересах великого бізнесу. В результаті це призводить до небажання дрібних та середніх підприємців накопичувати заощадження та забезпечувати страхування, як наслідок тінізація економіки і скорочення доходів в бюджет країни.                                                                                            - Держава не виконує ролі щодо забезпечення мінімальних доходів громадян, благополуччя найзнедоленіших груп населення.                                        Отже, ліберальна модель не можлива для побудови соціальної держави в Україні особливо через відсутність правової держави і ,як наслідок, відсутності належного законодавства.                                                                       3. Солідарна модель також неможлива в Україні.                                                   По-перше, порушується принцип взаємної відповідальності особи і держави. З боку держави: бере на себе відповідальність за забезпечення соціального захисту і справедливості, добробуту населення, але не виконує цієї ролі. Зі сторони індивіда: не готовий нести фінансові зобов’язання та обов’язки перед суспільством, що пояснюється ментальністю та відсутністю соціального капіталу.                                                                                                  По-друге, значний дефіцит державного бюджету, як наслідок скорочення витрат на соціальну сферу, що можна зараз спостерігати в соціальній політиці нинішньої влади, навіть враховуючи доцільність здійснення такої політики через економічну кризу. Однак, потрібно зазначити, що державний бюджет України не може виконувати функцію фінансової основи солідарної моделі.                                                                           Отже, солідарна модель розвитку соціальної держави не може бути реалізована в Україні через відсутність стабільної фінансової основи і порушення основного з принципів взаємної відповідальності особи і держави.  Таким чином, на мою думку, в Україні було б прийнятним будувати власну модель соціальної держави, враховуючи реалії та можливості країни, комбінуючи елементи з різних моделей. Однак, це неможливо здійснити не побудувавши спочатку правову державу, яка б створила умови для формування фінансової основи та чітко визначила роль держави і суспільства, правила гри в даній моделі розвитку соціальної держави.