Захист регіональних мов або мов меншин?

Ключовий термін Закону України "Про засади мовної політики" - територія, на якій поширена регіональна мова, і відображає пріоритет Партії Регіонів перед парламентськими виборами

   Український політикум перед парламентськими виборами знову страждає від мовної перепетії: влада говорить на одній мові, опозиція - на іншій, і в результаті - відсутність конструктивного діалогу і бажання сформувати електоральне поле виборців. Мовний кліваж став ефективною політтехнологією для влади і хорошою можливістю для мобілізації людських мас опозицією. Риторика навколо ухвалення мовного закону ВРУ не знає меж: дискутують про порушення регламенту діяльності парламенту, які вже є системними, продукують асиметричні думки стосовно статусу української мови, як державної, експерти і фахівці прогнозують, як далі буде відбуватись сценарій, який безумовно на руку російському істеблішменту.    Президенту доводиться зараз чи ненайважче - прийняти рішення, яке в подальшому може визначити його власну долю. З однієї сторони зовнішній тиск Росії (заходи Путіна В., задля зміцнення статусу російської мови, що ні для кого не є секретом), що породужує дилему для Януковича В.: жертувувати національним інтересом, мовою, заради вигідної ціни на російський газ. Невже енергетична залежність коштує мовного питання, і чи це зупинить імперіалістичну російську машину? З іншого боку тиск олігархії ( вкладання коштів в нові проекти, і підтримка представників опозиції). Насамкінець, публічний тиск, адже Янукович В. гарант Конституції України, захисник національних інтересів, а йти проти натовпу - це означає втратити підтримку. Висновок один: переможцем в ситуації, яка склалась є не опозиція, не українська влада, а безперечно Путін В.    

  Підтвердженням того, що російська сторона є одним з ініціаторів формування суспільного поділу, який пов'язаний з мовною політикою, є нещодавний репортаж на Першому російському каналі, де громадянин, України, людина похилого віку, з Одеської області через нерозуміння української мови, придбав не той медичний припарат. Виникає питання, куди ми рухаємось в майбутнє чи минуле? 

 Тепер детальніше про законопроект "Про засади мовної політики", для того щоб все ж таки розставити крапки стосовно статусу державної мови. В документі постійно наголошується на зміцненні статусу державної української мови, проте, механізми практичного застосування цієї ідеї  відсутні. Окрім того, послаблюється статус регіональних мов або мов меншин, за винятком російської. По-перше, не зважаючи на те, що регіональними мовами визначено 18, до областей, в яких планується набуття статусу регіональної, відносяться регіони східної та південної України, де переважно російськомовне населення. Якщо взяти дані всеукранського перепису 2001 року, то чітко видно, що саме в цих областях рідною мовою є російська та регіональні мовні групи складають понад 10% росіян. Відповідно, будь-яка інша мовна група, яка не становить 10% на території, де поширена регіональна мова, не підпадає під статус регіональної, і тому заходи на її використання не спрямовуються [п.3 ст.7]. Отож, з одного боку п. 2 ст. 7 перелічує мови, яким згідно міжнародних актів надається статус регіональної, з іншого, зазначається умова, яка суперечить вищесказаному. 

  Стаття 12. Мова документів про вибори та референдуми                                                                                                      В усіх пунках ст.12 зазначається, що мовою документів про вибори та референдуми є державна мова, тобто українська,   із можливим перекладом на регіональну,окрім п. 5, в якій чітко говориться, що матеріали передвиборчої агітації виконуються або державною, або регіональною, а визначає якою саме мовою суб'єкт виборчого процесу. Знову суперечності в одній статті, коли один пункт виключає інші. 

 Аналогічні протиріччя, можна виявити і в інших статтях, що стосуються мовної політики в сферах культури, освіти, інформації і зв'язку і т.д. Важливим моментом, є те, що відповідальність за здійснення та реалізацію засад мовної політики, покладена на уряд, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, тобто вертикаль Януковича В., яка особливо, організаційно структурована в підденно-східному регіоні. 

  Отже, висновок один: територія на якій поширені регіональні мови, охоплює області, де статус регіональної отримає виключно російська мова, ( в одній і з статей термін регіональна підсвідомо заміщується терміном російська) і саме задля її використання і будуть спрямовуватись заходи органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, представниками яких є абсолютна більшість з партії Регіонів. Партію Регіонів можна було перейменувати в Партію Південно-Східних регіонів. Територія регіональної мови - це територія електорального поля партії Регіонів, але невідомо як може зміститись центр кореляційного поля і чим це закінчиться для "Януковича і його команди" в разі підписання закону президентом і спікером ВРУ, адже за рейтингом найважливіших проблем для українців статус російської посідає аж 31 місце, а основні проблеми пов'язані з добробутом населення та та соціально-економічними показниками.