Заява про спільні дії опозиції

«Я не верю всем тем, кто стучит себя в грудь при народе, Забывая о нем, о народе Отчизны своей.» Олександр Розенбаум

Дванадцятого листопада на площі біля ЦВК було оприлюднено  Заяву про спільні дії опозиційних сил ВО «Батьківщина, ВО «Свобода», партія «УДАР Віталія Кличка». Хотілося б зупинитись на головних тезах з даної Заяви.

1.   Забезпечення виключно особистого голосування народних депутатів.

Як на мене, популістська заява. Хоча б тому, що більшість тих хто йде до нового Парламенту, перебуває там не один рік. А так і не спромоглися виробити механізму, за яким це було б реально виконувати. Чого б це раптом, депутати сьомого скликання взяли і все наладили. Не берусь судити за Удар та Свободу, вони є новачками в стінах Верховної Ради. Та боюсь, що  хвороба передавати картки, поглине і їх.

2.  Ухвалення закону про імпічмент президента.

 Конституція України, а саме стаття 111 Основного Закону дає визначення імпічменту. В Конституції імпічмент визначається, як особлива процедура притягнення до відповідальності Президента України, що поєднує юридичну, кримінальну і конституційну відповідальність, які реалізуються шляхом осуду Президента, дострокового припинення його повноважень і усунення з посади. Не менш як 338 парламентаріїв приймають рішення про усунення Президента України з поста. В принципі механізм усунення Президента від влади є. Але для цього потрібно мати не просто більшість, а 338 голосів. Чи опозиція думає, що їм вдасться прийняти новий закон за яким відповідну процедуру можна було б зробити за 226 голосів, яких в принципі в них і немає. Плюс, не варто забувати про право вето яким наділений Президент України. Загалом утопічна ідея.

3. Ухвалення виборчого кодексу, що передбачатиме проведення парламентських виборів за пропорційною виборчою системою з відкритими списками

Правильно, коли в 2011 році, голосували в унісон разом з владою за мажоритарну систему. Напряму підіграли представникам Партії Регіонів. Бо де як не на мажоритраці можна застосувати адміністративний тиск. А тепер скаржаться, що не отримали більшості, бо провели мало кандидатів від мажоритарних округів. Але цей закон, ще більш менш є реальним бо за нього напевно з часом могли б проголосувати і регіонали. Та гадаю він може з’явитись не раніше ніж в 2015 році. Все залежатиме від того, як складатиметься політична ситуація в Україні.

4.  Відставка уряду Азарова, міністра внутрішніх справ, керівників правоохоронних структур. Відставка генерального прокурора.

Як не дивно це теж цілком можливо. Бо буде сформовано новий Уряд. В цілях торгу, високі посади можуть бути запропоновані новим людям з Парламенту. Не виключаю, що це можуть бути люди з опозиційних партій. Таким чином Янукович вб’є одразу двох зайців. По-перше  для Європи покаже, що покарав всіх тих хто допустив фальсифікації під час виборів і звільнив їх з займаних посад, а по-друге , отримає своїх людей в лавах опозиції. Та знову ж таки, заслуги опозиції тут не буде. Цілком владна комбінація.

5.  Звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших політичних в’язнів

Не знаю яким чином, але від щирого серця бажаю успіху. Та якщо дивитись правді в очі, хто з сьогоднішніх лідерів зацікавлений в тому, щоб ці люди вийшли на свободу…

6. Спільне внесення пакету законопроектів щодо боротьби з корупцією та які грубо порушуються владою.

Ця теза є доволі спірною і має більше політичної риторики ніж реального змісту. Вслухайтесь в назву «відновлення політичних та соціально-економічних прав і свобод українців». А навіщо їх відновлювати, ці речі записані в Конституції України. Їх просто потрібно дотримуватись. Тим паче, що багато чого залежить від самих людей. Так, саме від маленьких людей на місцях, що породжують корупцію, не дотримуються законів.

Таким чином, проаналізувавши Заяву від опозиційних сил. Доводиться констатувати, що це лише політична риторика, яка на жаль не матиме під собою конкретних дій. В країні назріває нова політична криза.