Відтепер і в шанувальників Чарлі Шина є свій дев’яностохвилинний «Секс-і-місто», щоб задивлятись його до дірок, ностальгуючи за славними днями улюбленого персонажа з ситкому Чака Лорі.
Для українського глядача назву другого фільму Романа Копполи
(у оригіналі – «A Glimpse Inside the Mind of Charles Swan III», що в перекладі
означає «Зазирнути в голову Чарльза Свона-третього») немов висмоктано з пухкенького
пальця режисера: у «Запаморочливих фантазіях Чарльза Свона-третього» насправді немає
ані фантазій, ані запаморочливості, ані цілісного героя на ім’я Чарльз Свон-третій.
Нічого, крім особистого: син видатного режисера створив різнобарвний панегірик тому
самому серіальному Чарлі, який зваблював жінок у шортах у перервах між
пообідньою і надвечірньою дрімотою. Цей мутант Шина, Гарпера та Дона Дрейпера
пошибу 70их – Чарльз Свон-третій – вбирається в вельветові піджаки й
сонцезахисні окуляри в тон – він володіє дизайнерським бюро і катається на поп-артовій
ретро-машині з зображенням традиційного американського сніданку. Та розрив з
черговою білявкою щось надломлює в його крихкій свідомості, буквально дощенту
заповненій жіночими ніжками й маячнею. Істерична Івана (Кетрін Вінік) робить
умовну яєчню з причандал головного героя, а потім ще й вимагає назад свою
чарівну колекцію туфельок. Не дивина, що вразливий і творчий Чарльз Свон-третій
переживає. Подібний «нервовий роман» впору Вуді Аллену, та в «Запаморочливих фантазіях
Чарльза Свона-третього» він виглядає таким же штучним і декоративним, як і перука
Джейсона Шварцмана. Проте віра в щастя не вмирає: наш герой, ймовірно, зрештою
знайде свою суджену, а може вже й знайшов, тільки сам не зрозумів – на нього працює
розумниця Марні, яку, між іншим, зіграла Обрі Плаза – чи не головна комедійна надія
авторського кіно США.
«Запаморочливі фантазії Чарльза Свона-третього» – це
виведена за межі студії і розтягнута на півтори години серія «2,5 чоловіків»,
втоплена в естетику 70их років. Цю стрічку варто переглянути хоча б для того,
щоб потім всмак понарікати, як несправедливо природа передала весь режисерський
талант Софії й обділила бідолашку Романа.
Син того самого чувака, який зняв «Хрещеного батька»,
компонує своє кіно зі своєрідної ретроспективи найкращих жартів серіалу
Сі-Бі-Ес, гарненьких картинок зі старих журналів і по-школярськи наївних омажів
спагеті-вестернам. У нього своя естетика, така ж нав’язливо миленька і недоросла,
як і у Веса Андерсона. Це ще не кітч, але вже й не мистецтво – звинуватити Романа
Копполу в несмаку не можна, його кіно вражає красою кольорових рішень, майстерністю
художників і підбором музики настільки ж, наскільки розчаровує у всьому іншому.
Чарлі Шин крутий, Кетрін Вінік – гарна, Джейсон Шварцман –
двоюрідний брат режисера, Стівен Дорф і Біл Мюрей вже майже члени родини, а Роман
Коппола хай краще продюсує фільми сестри. А то зовсім великий хлопчик, а
знімає, наче тинейджер. Френсіс Форд Коппола і Мартін Шин разом створили «Апокаліпис
сьогодні», їхні ж сини – розмальований мармелад, заледве їстівний через
надлишок цукру. Так і «Bullshit
award» не за горами.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.