УКБС ПРОПОНУЄ ВИЗНАЧИТИ У ПК ЧИМ РОЯЛТІ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

Податкова підтримала ініціативу УКБС щодо внесення законодавчих змін до Податкового кодексу

Асоціація «Український Кредитно-Банківський Союз» (УКБС) ініціює внесення змін до Податкового кодексу України в частині уточнення визначень понять «роялті» та «нематеріальні активи». Метою цих змін є забезпечення однозначного трактування вказаних понять, усунення непорозумінь при їх застосуванні для визначення податкових зобов’язань платників податків та недопущення подвійного оподаткування однієї і тієї ж операції як податком на додану вартість, так і податком на доходи іноземних юридичних осіб.

Експерти УКБС пояснюють, що при укладенні банком договорів з нерезидентами на право користування програмним забезпеченням, банк не має права його продати або здійснити відчуження в інший спосіб. Під час відображення в податковому обліку виникають питання щодо визначення характеру таких витрат: роялті чи нематеріальні активи? Адже згідно ПКУ, термін «нематеріальні активи» включає в себе право на користування майновими правами, а термін «роялті» - надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом, зокрема, на комп’ютерні програми.

         Відповідно до ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами є права на використання об’єкта права інтелектуальної діяльності. Об’єкт права інтелектуальної власності включає в себе право на користування  комп’ютерними програмами. Тобто, банк може класифікувати надання права на користування інтелектуальної власності, в т.ч. комп’ютерними програмами, і як нематеріальний актив, і як роялті. Як наслідок, виникають спірні питання щодо оподаткування  податком на репатріацію та ПДВ.

         Згідно з  п. 186.3 ПКУ підлягають оподаткуванню ПДВ надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у т.ч. за ліцензійними договорами. Водночас, згідно з пп. 196.1.6 ПКУ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об’єктом оподаткування ПДВ. У зв’язку з цим, виникає протиріччя щодо оподаткування ПДВ цих операцій.

         Експерти УКБС зазначають, що відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) 38 «Нематеріальні активи» визначаються як немонетарні активи, які не мають фізичної субстанції та можуть бути ідентифіковані. Згідно п. 4.4.4 «Концептуальних основ фінансової звітності» в МСБО  актив визнається в балансі, коли є ймовірним надходження майбутніх економічних вигод до суб’єкта господарювання і актив має собівартість або вартість, яку можна достовірно виміряти. Серед критеріїв визнання нематеріальних активів немає вимоги обов'язкового отримання об'єкта права інтелектуальної власності у власність. Таким чином, права на використання об'єкта права інтелектуальної власності на підставі ліцензійного договору, який відповідає переліченим вище критеріям, можуть бути віднесені до нематеріальних активів у бухобліку.

         При цьому, визначення роялті та умови його визнання в основному ідентичні в усіх конвенціях про уникнення подвійного оподаткування, наприклад, «Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування»: «роялті, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки в другій Договірній Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті, та якщо роялті є виплатами в межах значення підпункту b) пункту 4 цієї статті.

         Крім того, згідно з п. 103.3 ст. 103 ПКУ бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому, фактичним отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. 

         Таким чином, визначення роялті відповідно до міжнародних конвенцій, в основному, передбачає, що отримувач винагороди повинен бути безпосередньо автором. При цьому, в  ПКУ термін «роялті» не містить норми  щодо обов’язкового отримання винагороди автором. 

         У зв’язку з неоднозначним трактуванням термінів «роялті» та «нематеріальних активів» та з метою уникнення подвійного оподаткування однієї і тієї ж операції як податком на додану вартість, так і податком на доходи іноземних юридичних осіб, а також однозначного застосування норм ПКУ, УКБС пропонує  конкретизувати поняття «нематеріальні активи» та «роялті», визначивши суттєву різницю між ними. А також визначити у ПКУ оподаткування податком на додану вартість виключно операції з придбання нематеріальних активів.

         «Податкове відомство вже підтримало пропозицію УКБС, погодившись з необхідністю удосконалення нормативних положень ПКУ в частині визначення термінів «нематеріальні активи» та «роялті», для забезпечення однозначності  трактування цих понять та усунення непорозумінь при їх застосуванні для визначення податкових зобов’язань платників податків, - зазначає Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Розроблений експертами УКБС проект відповідних законодавчих змін вже знаходиться на розгляді профільного Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики».