Анекдот: Мітинг. Великий натовп народу, серед якого Чапаєв та Петька. А з трибуни виступає Ленін: «Дорогие товарищи! Революция о которой говорили большевики свершилась ! И как результат, мы заводы и
Анекдот: Мітинг. Великий натовп народу, серед якого Чапаєв та Петька. А з трибуни виступає Ленін: «Дорогие товарищи! Революция о которой говорили большевики свершилась ! И как результат, мы заводы и фабрики отдали рабочим! Факт на лицо? – Факт на лицо! А землю отдали крестьянам! Факт на лицо? – Факт на лицо! И власть отдали трудящимся – Советам народных депутатов! Факт на лицо? – Факт на лицо!». Чапаєв звертається до Петра: «Что такое факт на лицо?», а Петро відповідає: «Не знаю…наверное, ХРЕН НА РЫЛО».
Все починалося з соціалістів-утопістів. Томас Мор та Шарль Фур’є, Сен-Симон та Роберт Оуен шукали у своїх творах нового справедливого (ідеального) суспільства, яке мало змінити капіталізм з його суперечностями, виразками та пороками.
Потім був Маркс, який намагався показати шлях від капіталізму до ідеального суспільства. Він вважав, що прагнення до рівності у достатку є головною утопією зрівнювального соціалізму. Рівність – це не рівний розподіл багатств, це не право мати згідно праці або за потребою. Рівність – це право жити за здібностями. І шлях до рівності полягає через суспільну власність. Але не як власність усіх на щось, а як власність кожного на все. Рівність не в володінні, а в бутті диктує інше ставлення до власності.
Як свобода кожного є умовою свободи всіх, так і власність кожного на все багатство є умовою суспільної власності. Це не та власність, яка належить усім, і тому – нікому. Це та власність, яка належить кожному, і тому – усім разом. Тільки багатство, яке виключає розподіл, яке рівно доступне кожному – робить людей рівними один одному.
На відміну від лібералізму, який проголосив рівність людей у їх праві на приватну власність (і тому розділив їх), Маркс поставив питання про право кожного володіти всім багатством.
Справедливе суспільство в майбутньому змінить існуючий капіталізм і змінить його в усіх країнах одночасно. І для цього історичні передумови складалися і складатимуться.
Але з’явився такий собі революціонер Ленін, нарік Маркса своїм учителем, і оголосив про можливість побудови комунізму в одній, окремо взятій країні. До речі, Маркс цього вискочня ніколи своїм учнем не вважав.
У 1917 році під головуванням Троцького було зроблено кривавий переворот, потім Громадянська війна і, нарешті, той анекдот, що наведено на початку цих роздумів.
Нова влада оголосила, що починає розбудову соціалізму (суспільна власність на засоби виробництва) як першої стадії побудови комунізму. Через кілька десятків років розпочне розбудову розвинутого соціалізму і не доживе до глибоко розвинутого соціалізму з людським обличчям.
Що ж сталося? А сталося те, що суспільної власності як шляху до рівності всіх у цій країні ніколи не було. Господарем власності є той, хто нею розпоряджається. Після перевороту і Громадянської війни вся власність стала належати владі, яка не приховувала, що вона є прибічником багатопартійної системи, за якої при владі знаходиться одна партія – партія більшовиків (комуністи), а інші партії знаходяться у в’язниці (Бухарін).
Таким чином, комуністи, захопивши владу і власність почали розбудовувати ПАРТІЙНИЙ КАПІТАЛІЗМ – КОМУНІСТИЧНИЙ КАПІТАЛІЗМ, забезпечивши партійну власність на все: від засобів виробництва до думок будь-якої людини.
Для розбудови однопартійного капіталізму вигадувати нічого не стали. Запозичили те, що було у попередньої влади. Царя назвали Генеральним секретарем. І від нового царя залежало все: життя і смерть від будь-якої людини до будь-якого народу. Найближче оточення нового царя назвали Політбюро, а трохи віддалене оточення назвали ЦК (Центральний комітет). Усі вони жили, не відмовляючи собі ані в чому. Генерал-губернаторів назвали Першими секретарями обкомів, а городничих – Першими секретарями міськкомів. Вони виконували всі забаганки з Центру, визискуючи на місцях інтелігенцію, робочих та селян, яким нібито віддали і заводи, і фабрики, і землю, і владу. Усі силові структури неодмінно підкорялися владі. А всі вони разом складали партійну комуністичну номенклатуру, до якої неможна було потрапити без вступу до їхньої партії. Так деякі інтелігенти, робітники та селяни намагалися поєднати своє життя з цією елітою. Але переважна більшість з них так і залишалася зі своїм старим коритом. Треба згадати, що у Совєтському Союзі була популярною приказка: «Не всі, хто в партії – кар’єристи, але всі кар’єристи – в партії!».
Жоден капіталіст не хоче втрачати свого капіталу. Жоден капіталіст не відмовиться від приватної власності та й від самого капіталізму. А розумні капіталісти ще й допомагали протягом 70 років отій бідолашній пародії на капіталізм під назвою СОЦІАЛІЗМ, тим самим відвертаючи увагу всіх народів від вирішення питання побудови справедливого суспільства.
Ідеї провідних соціалістів-утопістів були змарновані нікчемністю комуністичних ватажків від Леніна до Горбачова і закінчуючи сучасними комуністами (як колишніми, так і діючими). Мало, хто з них читав праці Леніна, в яких той перебрехав Маркса. Мало, хто з них розуміє ставлення Маркса до суспільної власності. Але кожен сучасний комуніст добре розуміє, що потрібно безпосередньо йому та які гасла потрібні простолюддю, аби комуністи не позбавилися годівниці. Практика впровадження партійного капіталізму під прапорами Соціалізму та Комунізму сплюндрувала ідеї соціалістів-утопістів та перекреслила вчення Маркса, що призвело до спаплюження таких уявлень, як соціалізм і комунізм у світі та, відповідно, відвернуло людство від них.
Тим часом, після розпаду комуністично-капіталістичної імперії на національні країни, комуністи в цих країнах знову почали будувати капіталізм для себе. Цар (генеральний секретар) – вже президент. Його оточення – Адміністрація президента. Генерал-губернатори (Перші секретарі обкомів) – Голови обласних держадміністрацій. Нова номенклатура – це переважно колишні номенклатурні комуністичні та комсомольські працівники під іншими назвами. Залишилися комуністи і під власною назвою. Це їм не заважає сьорбати з одного номенклатурного корита з колишніми носіями комуністичних квитків та колишніми комсомольськими ватажками і тими, хто до них приєднався.
Якщо справжнього суспільного ладу під назвою СОЦІАЛІЗМ або КОМУНІЗМ ще не було в жодній країні світу ніколи, то за дискредитацію цих понять державою Совєтський Союз ніхто не відповів. Ленін, який, через кривавий переворот, почав будувати невідомо що в одній окремо взятій країні (Комунізм – це Радянська влада плюс електрифікація всієї країни!?), загальмувавши розвиток людства на 70 років. Сталін, який створив людиноненависницький режим і розтеревенився на весь світ, що саме цей режим, на чолі з ним, і є соціалізм. Коли половина населення – у в’язницях, а інша половина її охороняє. Від такого соціалізму всі, у кого є хоча б якийсь розум, тікали наввипередки.
Окремо треба сказати про комуністичну ідеологію - ідеологію, створену цим режимом, ідеологію, яка захищає цей лад (глузування над справжнім соціалізмом), яка намагається видати однопартійний капіталізм за соціалізм; яка вводить в оману простолюддя; яка має бути виметена з життя та опинитися на узбіччі історії.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.