ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ УКРАЇНСЬКОЇ СУЧАСНОСТІ

Гра в демократію. Свавілля чужинців, або війна ХХІ сторіччя.

Сьогодні зрозуміло, що в той час, коли народ України нарешті здобув довгоочікувану Незалежність, вистраждану через віки, окремі «добродії» продовжують впроваджувати свої подвійні стандарти. Свідоме намагання пересічного українця збудувати повноцінне громадянське суспільство на демократичних засадах, чомусь 22 роки оступається від впливу чужинців – «варягів». Розвиваємо, будуємо, а там пастка за пасткою. Патріот української державності задасть собі питання: «То що це коїться з суспільством?  Куди нас несуть ці крила демократичних перетворень?».

Так, суспільство розбудовується, позитивних прикладів безліч. Не озброєним оком побачиш відмінності. Монархічна Російська імперія зникла в горнилах історії, «совєти» прогнили наскрізь без християнської моралі. Але ж не треба мислити вузькоамбітними поняттями окремих історичних епізодів. Відкинути світові події та геополітичний вплив на ці процеси було б  помилково.

Що ми бачимо на сьогоднішній день. Нам активно допомагають будувати нову країну до 100 неурядових організацій, здебільшого Євросоюзу та США. Однак, використовуючи благозвучні назви своїх інституцій (Агентство США міжнародного розвитку (USAID), Національний фонд підтримки демократії (NED), Національний демократичний інститут міжнародних відносин (NDI), Міжнародний фонд «Відродження» (Інститут відкритого суспільства Джорджа Сороса), «Transparency International», «Східна Європа», «Міжнародна амністія» і т.д.), проти нас з вами - меркантильних та національно свідомих, проводять справжню війну.

Називайте її як завгодно: інформаційна, холодна, завуальована, підривна діяльність, але вони наступають широким фронтом. Проникають в нашу свідомість досить обачно через інші держави (Польща, Німеччина, Румунія…), під  ширмою нагальних питань у сфері екології, освіти, культури, правозахисту, судочинства, боротьби з корупцією, геополітики… Протидія дискримінації, толерантність до ЛГБТ меншин (лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, трансвестити). Нікого не забув? Але пробачте за відвертість: «Чому вони нашим дітям, молоді, пересічним громадянам, ЗМІ, законотворцям, політикам повинні нав’язувати свої антиморальні принципи в розріз наших споконвічних слов’янських та православних традицій?».

Давайте озернимося навколо і подивимось, що відбувається на Вінниччині. Біло-голубі та колишні помаранчеві сплелись воєдино. «Кровосіси  з янучарами» нібито заплющили очі на зграю, що виповзла з «грантового» троянського коня.

Якщо зробити невеличкий аналіз або «профільтрувати» місцевих громадських активістів та виділити «грантоїдів», ми побачимо, що вся їх діяльність трансформувалась у звичайне заробітчанство. Тобто, світла громадська ініціатива небайдужих перетворилась в буденну професію. Прикладів нажаль багато: голови громадських об’єднань «Опора» Олег Левченко, «Право» Віталій Дорох, «Відкрите суспільство» Світлана Ходакова, «Філософія серця» Юлія Грига, «Вінницька правозахисна група» Дмитро Гройсман, «Форум» Софія Мельник, «Голос народу» Віктор Маліновський. Достатньо цікавий список, який можна продовжувати, але справа не в тому.

Найстрашніше тотальне проникнення проектів вказаних іноземних організацій в середовище чиновницького апарату, керівництва держави, політичних партій, громадських об’єднань, журналістів та правоохоронних органів. Складається враження, що в країні тотальний моніторинг змішаний з тренінгами, а не державницьке управління. Здають все, що завгодно, чим швидше тим краще. Тільки б отримати черговий грант.

Якщо Левченко, Грига, Ходакова та інші патріотично налаштовані особистості, так щиро і з натхненням, проводять діяльність на «благо» українського суспільства, чому б їм не сплати податки до державного бюджету за отримані ними закордонні кошти. За неофіційною статистикою, за період виборчої кампанії 2012 року 150 тисяч українців отримували «зарплатню» від іноземних структур. В масштабі країни це мільйони доларів в рік, а якщо ще вибори на носі  …

Іншим ганебним прикладом здійснення «благо» є те, що вельмишановний голова Вінницької обласної ради Сергій Татусяк вже як розпорядник грантових коштів. Залежний від грантової діяльності, іноземного капіталу, і статус державного службовця йому не тисне. Спонсори його запитують, кому дати грошенят, але ж в нього все схоплено. Створена мережа підконтрольних громадських структур («Україна-Польща-Німеччина», «Філософія серця», Вінницький обласний комітет молодіжних організацій, Єврорегіон «Дністер», Асоціація євроклубів, «Молоді регіони», Студентський парламент …), які залюбки візьмуться виконувати новий проект та про «відкат» не забудуть. Такі можуть ошукати, остерігайтесь.

Згодом пожинаємо плоди. На сторінках світових ЗМІ сяють цікавими заголовками внутрішні справи України. Дискредитують нас на міжнародному рівні як заманеться. А вже після - закордонні «добродії» із своїх далеких парламентів та кабінетів керують, куди нам йти і що робити. Відомо, що хто володіє інформацією, той керує світом.

На прикладі «кольорових революцій», за спонсорства іноземців,  в Югославії, Грузії, Єгипті подібна співпраця не підвищує безпеку країни та населення, а навпаки призводе до розколу суспільства, етнічних та військових конфліктів, зубожіння й крові ...

Цікавий маємо сценарій для України, який активно почав втілюватись з 2004 року в період «помаранчевих» подій. Плодами «гри в демократію» стало те, що Україна змушена захищати свій суверенітет та громадян від іноземних посягань на українські землі з боку румун та ляхів …

Почніть подібні програми на території США, Англії, Білорусії, Росії ви стикнетесь з величезними проблемами та законодавчими перепонами. Виявляється вони захищаються, а нам можна підміняти цінності та вішати прикрашену «локшину». Нам такої допомоги не потрібно. Я розумію, що сміливості скинути латинське ярмо хватить не всім.