"УПЦ Київський патріархат»: амбіції Філарета чи спецоперація Російської церкви?

"УПЦ Київський патріархат»: амбіції Філарета чи спецоперація Російської церкви?

За сукупністю інформаційного навантаження навколо обговорення ситуації в українському православ’ї, проблематики зміни релігійними громадами конфесійної належності, «смакування» жовтою пресою виходу патріарха Філарета зі складу Православної Церкви України та реанімації «УПЦ Київського патріархату», рішень лютневого Синоду ПЦУ по позбавленню патріарха Філарета ієрархічних повноважень, відходять на задній план основні цілі, які прагне досягнути українське суспільство з процесом об’єднання та автокефалізації українського православ’я. 

Це насамперед канонічна та фактична незалежність від Російської церкви, а також подолання багаторічного православного розколу в Україні, який грає на користь російській стороні у її імперських спрямуваннях: «розділяй та володарюй».

З досягненням цих цілей, Москва втрачає щонайменше четверту частину підпорядкованих РПЦ парафій, вірян, доходів. А головне – втрачає важелі впливу та «тримання під каблуком» України через призму «духовної єдності православних народів під богоспасенним омофором Московського патріархату».

Усвідомлюючи незворотність становлення ПЦУ та її визнання на світовій православній арені, Кремль активно намагається розіграти свою партію на владних амбіціях патріарха Філарета, створити внутрішній розкол у середовищі ПЦУ для її дискредитації та розвалу.

Чи не дивно, що Філарета активно підтримують у «відстоюванні і розбудові» УПЦ КП єпископи «Бєлгородської єпархії», яка розміщена на території Російської федерації та дотичної до проросійського Придністров’я «Молдовської єпархії»? Або супроводження лідера УПЦ КП на його «конференціях захисту Київського патріархату» випускниці спецшколи ФСБ Патімат Омарової? А далі поллється за напрацьованим московським сценарієм «чорнуха» у проросійських псевдоцерковних мас-медіа на кшталт «Союзу православних журналістів» тощо, вносячи розбрат в українському суспільстві на релігійному ґрунті.

Варто замислитись, так кому вигідне протистояння в українській Церкві через фактор поліконфесійності? Можливо, треба відкинути навмисно роздмухувані чвари, і якщо ти православний, жити за заповідями, а не йти на поводу у церковних агресорів.