СПІВВІДНОШЕННЯ ДУХОВНОГО І МАТЕРІАЛЬНОГО

В містах, а в подальшому і в сільській місцевості, в результаті виробничої спеціалізації і зростання продуктивності праці, розвинулася торгівля, яка з часом стала самостійним видом господарської діяльності – виникла професія торговців. Середній рівень життя поступово зростав. В успішних підприємців відбувалося накопичення капіталів, які інвестувалися в подальший розвиток. Накопичення багатства ставало метою для багатьох. Тисячі селян пішли у міста для роботи у промисловості і транспорті. Рівень духовності населення знижувався.

Колосального удару по духовності нашого народу було завдано в часи Радянського Союзу, коли матеріалізм став державною догмою, а влада прагнула комуністичною ідеологією витіснити і замінити християнство.

В сучасному світі економічна спеціалізація людей, громад, регіонів і навіть країн набула вкрай вузького і глобального масштабу. Водночас, суттєво зріс рівень життя. Почалася ера суспільства споживання. Метою багатьох людей стало надмірне збільшення рівня споживання матеріальних благ, доступність яких зросла, у т.ч. за рахунок споживчого кредитування. І в цьому багато людей стали бачити зміст життя. Поступове відродження християнських цінностей досі не змінило споживацький вектор руху нашого суспільства.

Біблія з цього приводу говорить нам:

«І промовив до них [Ісус Христос]: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.» (Від Луки 12:15);

«12. Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. 13. Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.» (1 до Коринтян 6:12,13);

«9. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. 10. Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.» (1 Тимофію 6:9,10).

Отже, отримання матеріальних благ для християнина не може бути пріоритетною метою, а лише засобом для життя духовного, служіння Господу.

Це жодним чином, не заперечує прагнення людини створювати матеріальні блага, займатися підприємництвом, торгівлею, робити інвестиції тощо. Принципово важливо, щоб така діяльність велася чесно і справедливо та не була для людини метою її життя, не вела до надмірного споживання.

Зазначений підхід може бути реалізований в християнському демократичному суспільстві, в якому людина у сфері матеріального життя підпорядковує всі свої зусилля служінню Богу, використовуючи досягнення матеріального світу для цієї високої мети.Лише металеві вироби і сіль купувалися в обмін на продукти харчування. При цьому рівень життя був невисокий. Всі жили бідно, крім великих землевласників, які зазвичай до збільшення статків не прагнули. Християнські громади були як правило міцними і охоплювали практично все населення, особливо в селах. Нехристияни мали свої релігійні громади (переважно це були іудеї та мусульмани).

В містах, а в подальшому і в сільській місцевості, в результаті виробничої спеціалізації і зростання продуктивності праці, розвинулася торгівля, яка з часом стала самостійним видом господарської діяльності – виникла професія торговців. Середній рівень життя поступово зростав. В успішних підприємців відбувалося накопичення капіталів, які інвестувалися в подальший розвиток. Накопичення багатства ставало метою для багатьох. Тисячі селян пішли у міста для роботи у промисловості і транспорті. Рівень духовності населення знижувався.

Колосального удару по духовності нашого народу було завдано в часи Радянського Союзу, коли матеріалізм став державною догмою, а влада прагнула комуністичною ідеологією витіснити і замінити християнство.

В сучасному світі економічна спеціалізація людей, громад, регіонів і навіть країн набула вкрай вузького і глобального масштабу. Водночас, суттєво зріс рівень життя. Почалася ера суспільства споживання. Метою багатьох людей стало надмірне збільшення рівня споживання матеріальних благ, доступність яких зросла, у т.ч. за рахунок споживчого кредитування. І в цьому багато людей стали бачити зміст життя. Поступове відродження християнських цінностей досі не змінило споживацький вектор руху нашого суспільства.

Біблія з цього приводу говорить нам:

«І промовив до них [Ісус Христос]: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливості, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.» (Від Луки 12:15);

«12. Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. 13. Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.» (1 до Коринтян 6:12,13);

«9. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибіль. 10. Бо корень усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.» (1 Тимофію 6:9,10).

Отже, отримання матеріальних благ для християнина не може бути пріоритетною метою, а лише засобом для життя духовного, служіння Господу.

Це жодним чином, не заперечує прагнення людини створювати матеріальні блага, займатися підприємництвом, торгівлею, робити інвестиції тощо. Принципово важливо, щоб така діяльність велася чесно і справедливо та не була для людини метою її життя, не вела до надмірного споживання.

Зазначений підхід може бути реалізований в християнському демократичному суспільстві, в якому людина у сфері матеріального життя підпорядковує всі свої зусилля служінню Богу, використовуючи досягнення матеріального світу для цієї високої мети.ф