...ІЗМИ в Україні та як з ними боротися?

2 июня 2013, 09:36
Спостерігач Сучасності
0
644
...ІЗМИ в Україні та як з ними боротися?

Феодалізм… Капіталізм… Соціалізм… Комунізм… Фашизм… Нацизм… Шовінізм… Націоналізм… та Україна.

Україна вже давно здригається від усяких (ізмів), які протягом останнього сторіччя встигли добре огиднути простій людині. Проста людина (усі ми з вами) хоче просто нормально, по-людськи жити. А нас щодня занурюють у якийсь черговий (ізм). Що це за (ізми), та як з ними боротися?
Почнемо з феодалізму, який, буцімто, давно минув. Що це за устрій? І кому він потрібен?
Феодалізм (від лат. feudum - Льон, феодальне землеволодіння) - тип суспільства, що характеризується наявністю двох соціальних класів - феодалів (землевласників) і простолюдинів (селян), що займають по відношенню до феодалів підлегле становище; феодали при цьому пов'язані один з одним специфічним типом правових зобов'язань.
Що ми спостерігаємо в Україні сьогодні? А ось що: неозброєним оком бачимо яку шалену суперечку (війну) ведуть сучасні українські олігархи (як провладні, так і опозиційні) за право приватизувати (привласнити) землю. А чому? Тому що ніхто з них не хоче опинитися в ролі простолюдинів, що займають по відношенню до землевласників підлегле становище. Ось і починається бійка за землю.
А що має бути? Земля має бути у приватній власності кожного! Підкреслюю - кожного!!! Це наша земля! Ми на ній живемо! І кожний з нас має право керувати своєї землею. Не олігархи мають керувати, а ми! Не комуністи мають керувати через партійно-державну власність на землю (коли люди відсторонені від землі), а ми! Коли всі є землевласниками – тоді немає простолюдинів!
Феодалізму скажемо: Ні і перейдемо до наступного (ізму).
Україна починала  початок минулого сторіччя з капіталізму. І зараз, на початку нового сторіччя, знову опинилася в стадії капіталізму, але вже грабіжницького. А що це таке і чим воно нам загрожує?
Велика радянська енциклопедія нам пояснює:
Капіталізм  це суспільно-економічна формація, заснована на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманої праці капіталом; змінює феодалізм, передує соціалізму - першій фазі комунізму.    
Для порівняння -  Американська енциклопедія тлумачить так:
Капіталізм - економічна система, в якій засоби виробництва належать приватним власникам. Підприємства виробляють товари для ринку, керованого попитом і пропозицією. Економісти часто говорять про капіталізм, як про систему вільного ринку, керованого конкуренцією. Але капіталізм в такому ідеальному сенсі не можна знайти ніде в світі. Економічні системи, що діють зараз в західних країнах, є сумішшю вільної конкуренції та урядового контролю.
Сучасний капіталізм можна розглядати як комбінацію приватного підприємництва та державного контролю.
Які ми можемо зробити висновки? В Україні сучасного капіталізму немає, тому що в нашій країні  безконтрольно збагачується великий капітал, а народне приватне підприємництво знищується під державним контролем. Чи потрібен нам такий грабіжницький капіталізм? Звичайно, ні!
Критики капіталізму пов'язують його з соціальною нерівністю, несправедливим розподілом багатства і влади, тенденцією до монополізації або олігополізації ринку (влади олігархів), а також, з репресуванням робітників і профспілок, соціальним відчуженням, економічною нерівністю, безробіттям та економічною нестабільністю.
Картину, яку малюють критики капіталізму, ми зараз розбірливо бачимо в Україні. Така картина  влаштовує тільки владоможців. А що ж робити іншим? Невже рухатися у напрямку соціалізму-комунізму, як пропонує Велика радянська енциклопедія?
Спочатку подивимось що таке соціалізм і комунізм на словах теоретиків? І що таке соціалізм і комунізм під час їх запровадження в життя? А потім зробимо висновки: чи потрібні вони нам?
СОЦІАЛІЗМ (франц. сосіалізте від лат. сосіаліз – суспільний) - вчення і теорії, які утве­­­рджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості.
Як добре сказано! Ледь не полетів від щастя. Тут вам і суспільна власність, і відсутність експлуатації, і справедливий розподіл усіх благ і цінностей на основі свободи особистості!!! Саме до такого  соціалізму прагнули у своїх працях соціалісти-утопісти. Але це - соціалізм на словах.
І на серці стає дуже боляче, коли думаєш і не можеш утямити: навіщо комуністична партія Совєтського Союзу так жорстоко споганила ідеї соціалістів-утопістів і мрії пригніченого людства.
Замість суспільної власності – партійно-державна власність на все: і на землю, і на засоби виробництва, і на думки будь-якої окремої людини, і на істину в останній інстанції.
Відсутність експлуатації була наочно продемонстрована і в період розкуркулювання та індустріалізації, і коли половина населення виконувала вказівки партії в таборах, і коли інтелігенція, робітники та селяни, загнані у колгоспи, вимушені були своєю працею задовольняти примхи владної партійної верхівки.
Справедливий розподіл усіх матеріальних благ полягав у привласненні цих благ партійно-державною номенклатурою, незалежно від затраченої праці. Щодо духовних цінностей – так це сумно-відомий Кодекс будівника комунізму ,написаний на підставі Слова Божого після того, як в Бога вірити заборонили.
І все це на основі свободи особистості. А в чому полягала ця свобода? В тому, що можна було вільно вихваляти партію, дякувати партії за те, що тобі геніальна думка в голову прийшла, служити партії і т. ін. Але, якщо ти не згоден з позицією верхівки партії – це означало, що ти хворий, у тебе психічний розлад і тебе обов’язково будуть довго та безкоштовно лікувати у відповідних закладах.
Це і є совєтський соціалізм у житті або партійно-державний капіталізм.
Як бачимо: соціалізм на словах і соціалізм в житті схожі так саме, як лев намальований і лев в житті. До соціалізму, який спаплюжила комуністична партія Совєтського Союзу, на чолі з усіма своїми керівниками, - зрозуміло, що йти не варто. А що стосується соціалізму на словах – то відповідь невідома. Такого суспільного устрою на практиці ще не було. А шляхів переходу до нього ніхто не пропонує. А те дрантя від КПСС, що залишилося в Україні, може запропонувати тільки гасла, які б дозволили їм повернутися до партійно-державної годівниці.
Згідно Великої радянської енциклопедії: соціалізм – це перша фаза комунізму. Але там не уточнюється який саме соціалізм (на словах чи в житті) є першою фазою. Спробуємо трохи розібратися.
Комунізм (від лат. communis — «спільний», «загальний») — політична ідеологія, що ґрунтується на ідеї спільного майна, загальної рівності у безкласовому суспільстві, де відсутня експлуатація людини людиною та панує рівність усіх людей у комуні.
Тлумачний словник В. Даля (1881):
«Комунізм - політичне вчення про рівність станів, спільність володінь, і про права кожного на чуже майно»
В. І. Ленін (1919):
«Комунізм є вищим щаблем розвитку соціалізму, коли люди працюють зі свідомості необхідності працювати на загальну користь»
Цей комунізм, скоріше, є надбудовою над соціалізмом на словах. Але як йти до цього комунізму, якщо нам невідомий шлях до його першої фази?!
В. І. Ленін: 
Комунізм - це радянська влада плюс електрифікація всієї країни.
Це ж треба було таке вигадати? Недарма фантаст Г. Уеллс  назвав його кремлівським мрійником.
Цей комунізм, мабуть – надбудова над соціалізмом в житті (партійно-державний капіталізм). Перша фаза себе не виправдала. Нема чого сподіватися і на другу.
А кремлівському мрійнику, який зі своїми послідовниками, загальмував розвиток людства на 70 років, досі в Україні стоять камяні ідоли ледь не в кожному населеному пункті. Задумайтеся: ідоли у християнській державі. Ідоли у державі, яку хрестив Володимир Великий. Хрестив для нащадків, а не для завойовників. Він прибирав ідолів, а вони знову зявилися. Думаю, що народ у нас мудрий і з цим питанням впорається.
Коли так себе ганьбить партійно-державний капіталізм (соціалізм у житті), то неминуче виникають інші пародії на соціалізм.
Так у Німеччині виник Національний соціалізм (нім. Nationalsozialismus, скорочено Нацизм). {Не слід плутати цей термін із Соціал-націоналізмом (скор.  — Социзм) — політична ідеологія, що ґрунтується на уявленні про націю як оптимальну форму існування людського соціуму. Основна мета соціал-націоналізму — побудова національної держави на засадах соціальної та національної справедливості}.
Давайте подивимось як пояснював своє розуміння національного соціалізму Гітлер:
Соціалізм — це вчення про те, як слід турбуватися про спільне благо. Комунізм — це не соціалізм. Марксизм — це не соціалізм. Марксисти поцупили це поняття та викривили його зміст. Ми не є інтернаціоналісти. Наш соціалізм національний. Ми вимагаємо виконання державою справедливих вимог народних мас на підставі расової солідарності. Для нас раса і держава — це цілковита суцільність.
З цих міркувань починався нацизм і невпинно поширювався:
Нацизм – це заперечення рівності Націй чи Рас, з одночасним возвеличенням однієї Нації чи Раси. При цьому слід пам'ятати, що Нацизм розглядає Націю лише як расу, і ніяк не інакше.

Асиміляція для нацистів означає – інтернаціоналізм. Саме том
у́, і лише тому́ говориться, що Нацизм заснований на расизмі (бо Нація – це Раса).

Націонал-Соціалізм означає нацизм + соціалізм. Де нацизм – возвеличення панівної Раси над всіма іншими, при запереченні рівності Рас. А соціалізм – це верховенство Держави над Особистістю (це суть будь-якого Соціалізму).
Якщо ретельно проаналізувати совєтський соціалізм і нацизм (національний соціалізм), то неможна не вгледіти спільних рис. Так у СССР російську мову, вигадану російську історію мали вивчати усі народи і народності. У той час панівна російська нація була звільнена від вивчення будь-якої мови або історії будь-якої республіки у складі СССР. Існував перелік спеціальностей у вишах, на які не могли потрапити носії окреслених у переліку національностей. Були великі перепони для вступу у правлячу та єдину партію деяким національностям. Пропагувався інтернаціоналізм, і набирала ходу асиміляція.
Проте, під час Нюрнберзького Трибуналу було засуджено тільки нацизм (національний соціалізм). До речі, фашизм засуджено не було, бо він до нацизму не має прямого відношення. Якщо б підсумки війни (не дай Боже) були іншими, то й засуджені були б інші устрої. Наприклад у США у 1945 році були школи, крамниці, транспорт… тільки для білих. Таким чином, було засуджено переможцями тільки переможений німецький нацизм. Американський нацизм і Совєтський нацизм залишили за собою право на тимчасове існування.
А що таке фашизм? Чому це питання виникає все частіше останнім часом?
Слово фашизм постає від італійського fascio (фа́шо) — «союз» (наприклад, назва політичної радикальної організації  Б. Муссоліні — Fascio di combattimento — «Союз боротьби»). В точному значенні, фашизм — це феномен політичного життя Італії 20-40-х років XX ст.
З 30-х років поняття «фашизм» стало поширюватись і на інші режими: націонал-соціалістичний в Німеччині (нацизм), військово-фалангістський в Іспанії (Іспанська фаланга), військово-поліцейський в Португалії тощо. 
В будь-яких своїх проявах фашизм протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий «новий порядок» та жорсткі засоби його утвердження. Фашизм у владі опирається на масову тоталітарну політичну партію (приходячи до влади, вона стає монопольною), підконтрольні владі профспілки і незаперечний авторитет «вождя», «дуче», «каудільо», а також на масовий ідеологічний і фізичний терор.
Тут можемо зафіксувати, що вождь був невід’ємною частиною як німецького нацизму (фюрер), так і совєтського соціалізму (генеральний секретар). Влада опиралася на тоталітарну політичну партію і в Німеччині, і в СССР. Таким чином робимо висновки, що цілком справедливо поняття «фашизм» стало поширюватись і на інші режими.
Г. Димитров:
Фашизм — це відкрита терористична диктатура найбільш реакційних, найбільш шовіністичних, найбільш імперіалістичних елементів фінансового капіталу…
Фашизм — це не надкласова влада і не влада дрібної буржуазії або люмпен-пролетаріату над фінансовим капіталом.
Фашизм — це влада самого фінансового капіталу. Це організація терористичної розправи з робочим класом і революційною частиною селянства та інтелігенції.
Фашизм у зовнішній політиці — це шовінізм у найбрутальнішій формі, який культивує зоологічну ненависть проти інших народів.
Таким чином, фашизм – це передусім Влада, яка бере на озброєння радикальну авторитарну  ідеологію. Ознаками такої влади є Культ Особи, тоталітаризм та ідея постійного панування.
Уважно прочитайте ще раз і зробіть висновки. Мені, наприклад, багато чого не зрозуміло з того, що відбувається у Росії, у Білорусі, Казахстані та і в Україні.
Як ми дізналися зі слів Димитрова: Фашизм у зовнішній політиці — це шовінізм у найбрутальнішій формі…
А що таке шовінізм?
Шовіні́зм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях (на територіях іншої етнічної спільноти одним народом (нацією) — іншим народам (націям)). В ширшому значенні, це ідеологія, яка пропагує національну перевагу однієї нації над іншими і обґрунтовує «право» на дискримінацію та пригнічення інших націй.
Цей термін з'явився 1831 року у Франції — в комедії братів Коньяр «Триколірна кокарда», одним із героїв якої був агресивний новобранець Ніколя Шовен де Рошфор.
Шовінізм може виникнути в будь-якій країні, у будь-якої нації, незалежно від рівня її культурного, економічного чи політичного розвитку.
Думаю, що з шовінізмом все зрозуміло. Добре відомо: які країни безапеляційно обґрунтовують власне «право» не рахуватися з правами інших країн на їхніх територіях.
Тепер пропоную перейти до націоналізму. Свого часу Совєтська влада змішала поняття нацизм і націоналізм до такого ступеню, що дуже важко було відрізнити одне від одного.
Ми знаємо, що таке нацизм. А що ж таке націоналізм?
Подивимося як  націоналізм тлумачили совєтські словники і тлумачать російські та проросійські політики:
Націоналізм – це ідеологія, психологія, соціальна практика, світогляд і політика підлеглості одних націй іншим, проповідь національної винятковості і переваги, розпалювання національної ворожнечі, недовіри і конфліктів. (Политология: Энциклопедический словарь).
Або:
Націоналізм – ідеологія і політика в національному питанні, для яких характерні ідеї національної зверхності та національної винятковості. Націоналізм трактує націю як вищу надісторичну і надкласову форму суспільної єдності, як гармонічне ціле з інтересами всіх складових її соціальних прошарків. (Философский энциклопедический словарь).
Зверніть увагу як ці тлумачення нагадують нацизм. Мені 30 років тому дуже важко було їх розрізнити. Тому я і звернувся до тлумачного словника англійської мови та знайшов там тлумачення слова націоналізм. Це тлумачення мене шокувало, бо воно взагалі не відповідало тлумаченням, які містилися у совєтських словниках. Тоді я його переклав приблизно так:
Націоналізм – це любов до власної історії, любов до власної культури, любов до власної мови, любов до власних традицій і звичаїв та толерантне ставлення до історії, культури, мови, традицій і звичаїв інших народів.
Тоді вперше у мене виникла нездорова недовіра до совєтських словників.
Так що ж таке націоналізм? Що пишуть у сучасних словниках?
Націоналі́зм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.
У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, об'єднання національної самосвідомості для практичного захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей.
Націоналізм — світоглядний принцип, найбільшою мірою притаманний передовим представникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне перетворитись на націю.
Націоналізм — це любов до всього людства виражена в конкретних справах на благо своєї нації.
Націоналізм — це діяння в інтересах власної нації і мислення інтересами та світоглядом свого народу.
Наведені тлумачення націоналізму не суперечать моєму перекладу 30-ти річної давнини. І слава Богу! Хочу навести ще кілька тлумачень націоналізму з погляду різних людей, які залишили слід в історії:
Націоналізм – це, головним чином, принцип, згідно з яким політичне і національне повинно бути конгруентне (Е. Дж. Гобсбаум).
Конгруентне – домірне, пропорційне, відповідне.
Націоналізм – граничний рівень лояльності до власної національності і національна держава як ідеальна форма політичної організації (С. ван Евер).
Націоналізм – політичний рух, який має дві характеристики: по-перше, його рядові учасники проявляють граничний рівень лояльності до їхньої власної етнічної або національної спільноти (ознаками якої є спільне ім’я, міф спільного походження, історична пам’ять, спільна культура, зв’язок з історичною територією або батьківщиною, певна міра загальної солідарності); при цьому ця лояльність витісняє лояльність до інших груп, тобто вона базується на спільній спорідненості чи політичній ідеології; по-друге, ці етнічні чи національні спільноти прагнуть до власної незалежної держави (А. Сміт).
Як бачимо, в поняття «націоналізм» повсюди вкладається переважно позитивний зміст. Неприємним виключенням є тільки совєтські укладачі словників, які виконували брудні замовлення комуністичної влади. Ці совєтські тлумачення запаморочили мозки більшості людей через засоби масової інформації. І невідомо скільки знадобиться часу, щоб вичистити у мозках людей ті затьмарення, які залишилися у спадок від тоталітарної комуністичної системи.
Ось і все! Робимо висновки з цих клятих (ізмів) та легко знаходимо відповіді на питання:
1.    Хто нас лякає і чим нас лякає?
2.    Де зараз знаходиться Україна?
3.    Що відбувається всередині України?
4.    Чого потребує Україна?
5.    Хто оточує Україну і куди їй прямувати?

Дякую за увагу. Хай щастить!
Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: Пользователи
ТЕГИ: нацизм,фашизм,націоналізм,соціалізм,шовінізм,капіталізм,комунізм,феодалізм
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.