Православна Церква має соборний характер, тому у Церкві всі доленосні рішення приймаються соборним розумом, тобто спільно, а не одноосібно.
24 жовтня, під час Літургії в одному з монастирів Кіпру, Предстоятель Кіпрської Православної Церкви архієпископ Хризостом ІІ серед імен Предстоятелів Помісних Православних Церков згадав і очільника «ПЦУ» Єпіфанія Думенко.
Таке одноосібне рішення архієпископа Хризостома викликало негативну реакцію з боку частини кіпрського єпископату. Зокрема, митрополит Лімасольський Афанасій покинув богослужіння, не дочекавшись його закінчення, а ближче до кінця дня стало відомо, що чотири митрополити Кіпрської Церкви виступили з відкритим протестом проти рішення свого Предстоятеля. Очевидно, що такий вчинок архієпископа Хризостома вже спровокував певні проблеми всередині Кіпрської Церкви, а як наслідок призведе і до поглиблення вже існуючої кризи в сім'ї Православних Церков світу.
Сам архієпископ Хризостом в кінці Літургії пояснив свої дії тим, що вони мають «послужити Церкві». Слід зазначити, що інтереси Церкви не можуть залежати від власних переконань окремих осіб. Іншими словами все, що служить Церкві, має складати благо для Неї, яке, в свою чергу, сприятиме зростанню та укріпленню Церкви. Разом з тим, Православна Церква має соборний характер, тому у Церкві всі доленосні рішення приймаються соборним розумом, тобто спільно, а не одноосібно.
Христос у Євангелії каже: «… щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине…» (Іоан. 17, 21). В іншому місці Господь говорить, що «по тому знатимуть усі, що ви учні Мої, якщо будете мати любов між собою» (Іоан. 13, 35). Звідси зрозуміло, що найголовніші речі, які можуть послужити Церкві, – це любов та єдність дітей Божих. Коли ж ця єдність порушується, а любов приноситься в жертву власному, часто хибному, розумінню сучасних реалій, не можна стверджувати, що такі дії «служать» Богу і Його Церкві.
Прикро констатувати, але сьогодні Церква має і без того чимало проблем. Міжправославні відносини переживають чи не найсерйозніший період турбулентності з часів Великого розколу 1054 року. Крім того, віруючі люди і людство загалом, опинилися перед викликами все очевиднішої відмови світу від християнських цінностей, цифровізації, глобального контролю, епідемій, голоду та інших. Замість пошуків спільними зусиллями шляхів для єднання посилюються розкол та розбрат. Церква може і має дати відповідь на всі ці питання, але зробити це вона зможе тільки тоді, коли слова Христа домінуватимуть над переконаннями окремих людей. Вирішення глобальних проблем сьогодення пролягає через унормування власних внутрішніх викликів, серед яких найбільшим є кризовий стан у міжправославних відносинах.
Очевидно, що сьогоднішнє рішення архієпископа Кіпру Хризостома, яке вже піддалося різкій критиці зі сторони авторитетних архієреїв очолюваної ним Кіпрської Церкви, не може «послужити» всій Церкві, бо воно прийняте не в дусі любові і соборності, а задля відстоювання власних інтересів. Залишається сподіватися, що Кіпрська Церква знайде в собі сили, щоб виправити кризову ситуацію, яка склалася внаслідок одноосібного рішення Предстоятеля. Молимось про це, тому що знаємо - що не під силу людині, те під силу Богу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.