Польща стрімко нарощує військові витрати, закуповує танки, артилерію, ракетні комплекси та винищувачі, будує укріплення на східному кордоні й одночасно розширює власне оборонне виробництво. Але принципово важлива нова риса цієї стратегії — Варшава дедалі активніше використовує український досвід сучасної війни, передусім у сфері безпілотників, протидії дронам, розвідки, роботизованих систем та адаптації військової тактики.
За даними польського уряду, у бюджеті на 2026 рік на оборону передбачено 200,1 млрд злотих — 4,81% прогнозованого ВВП. Це приблизно €46,5 млрд. Польська влада називає ці видатки рекордними. І це вже не просто закупівля нової зброї. Польща перебудовує саму модель оборони держави.
Армія, яка має бути готовою до великої війни
Польська програма модернізації охоплює практично всі компоненти Збройних сил. На озброєння надходять американські Abrams, південнокорейські K2, самохідні гаубиці K9, польські бойові машини піхоти Borsuk, ракетні комплекси HIMARS та K239 Chunmoo, а також винищувачі F-35. Окремий напрям — багаторівнева система протиповітряної та протиракетної оборони Patriot, Narew та інші засоби.
Ця різноманітність озброєнь показує, що Варшава прагне одночасно наростити бронетанкову складову, далекобійну вогневу міць, протиповітряну оборону, авіацію та мобільність військ.
Польща також намагається не залишитися просто великим покупцем іноземної зброї. У співпраці з Південною Кореєю, наприклад, передбачено трансфер технологій і виробничих можливостей до польської промисловості; Варшава планує виробляти K2 у Польщі.
Цей підхід набуває особливого значення на тлі війни в Україні, яка продемонструвала: величезні запаси високотехнологічної, але дорогої зброї самі по собі не гарантують переваги, якщо держава не здатна швидко поповнювати втрати й масштабувати виробництво.
«Щит Сходу» — не просто лінія укріплень
Другий компонент польської стратегії — Tarcza Wschód («Східний щит»). Програма передбачає розвиток інженерних укріплень, природних перешкод, систем розвідки й спостереження, зв’язку, складської та іншої інфраструктури вздовж кордонів із Білоруссю та Росією. За польськими планами, на програму має бути спрямовано понад 10 млрд злотих.
Причому польські військові вже прямо говорять про український досвід як про один із фундаментів цієї системи. У серпні 2026 року заступник начальника Генерального штабу Війська Польського генерал Станіслав Чосенк заявив, що «Східний щит» створюється з урахуванням актуального досвіду сучасного поля бою. За його словами, війна в Україні продемонструвала значення дронів, сенсорів, маскування, фортифікацій і швидкої адаптації до змін ситуації. Польща, за його словами, не копіює українські рішення буквально, а адаптує їх до власної географії, структури армії та планів НАТО.
Це важлива деталь. Український досвід для Польщі — вже не лише питання передачі окремих військових технологій. Він впливає на те, як Варшава проектує майбутню оборонну систему країни.
Після російських дронів Польща звернулася до України по практичні знання
Найбільш промовистим прикладом стала ситуація після масованого проникнення російських безпілотників у польський повітряний простір у вересні 2025 року. Як повідомляв Reuters, після цього Україна погодилася навчати польських військових протидії дронам. Йшлося не про одну конкретну систему, а про цілий комплекс: виявлення безпілотників, радіоелектронне придушення, використання дронів-перехоплювачів та багаторівневу оборону. Україна також погодилася надати Польщі доступ до своїх систем відстеження повітряних цілей.
Український досвід тут особливо цінний тому, що українські військові мають можливість перевіряти такі технології не на полігоні, а в умовах щоденного протистояння російським безпілотникам. Сам польський міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш у вересні 2025 року говорив, що Україна здійснила «епохальний» стрибок у розвитку дронів і систем боротьби з ними, а Польща хоче використовувати ці знання та залучати до співпраці свої державні й приватні компанії.
Від навчання — до спільного виробництва
Саме тут польсько-українське партнерство набуває принципово нового виміру. 12 вересня 2025 року Україна заявила, що готова передавати Польщі досвід протидії дронам, обмінюватися технологіями та створювати спільні підприємства в межах програм Build in Ukraine і Build with Ukraine. Польська сторона висловила зацікавленість у спільному виробництві безпілотників і далекобійних систем, включно з балістичними ракетами.
Через кілька днів міністри оборони двох країн домовилися розширювати співпрацю оборонних промисловостей і спільні проєкти у сфері повітряних, морських та наземних дронів, а також роботизованих систем.
А 5 лютого 2026 року в Києві Дональд Туск і Володимир Зеленський підписали лист про наміри щодо спільного виробництва зброї та боєприпасів. Зеленський окремо зазначив, що серед напрямів співпраці будуть дрони. Туск заявив, що сторони працюють над фінансуванням і усуненням бар’єрів для передачі технологій.
Тобто відповідь на питання, чи існують спільні польсько-українські плани виробництва зброї, — так. Причому йдеться не лише про декларації загального характеру.
Українські дрони вже виробляються в Україні за участю польського бізнесу
Один із найбільш конкретних прикладів — польська WB GROUP. Компанія виробляє розвідувальні безпілотники FlyEye, які українські військові використовують із 2015 року. У 2025 році WB GROUP запустила виробництво цих безпілотних систем безпосередньо в Україні.
Польська компанія пояснює це, зокрема, необхідністю максимально наблизити виробництво до українського користувача та використовувати досвід експлуатації техніки в реальній війні. Це вже модель не «Польща продає Україні зброю», а польсько-українська промислова кооперація, у якій український фронтовий досвід стає частиною процесу вдосконалення техніки.
WB GROUP також увійшла до європейсько-української Drone Alliance, яка об’єднує виробників безпілотних систем із ЄС та України. Компанія наголошує на багаторічній співпраці з українськими військовими, обміні досвідом та спільному розвитку безпілотних систем.
Наступний крок — українські технології у польському серійному виробництві
У червні 2026 року польська державна оборонна група PGZ підписала лист про наміри з українським виробником дронів TAF Industries.
За повідомленням TVP World, сторони обговорюють спільне виробництво в Польщі тисяч українських безпілотників, у тому числі малих FPV-систем, для польських та українських військових. Це вже особливо показовий напрям: Україна створила величезний масив практичного досвіду застосування FPV та інших дешевих безпілотників, а Польща має значно більші можливості для промислового масштабування виробництва.
Таким чином може виникнути своєрідний обмін: Україна дає бойову інновацію та досвід — Польща додає промислові потужності, фінансування й доступ до європейського оборонного ринку.
Є й роботизовані системи
Співпраця вже виходить за межі літальних апаратів. У червні 2026 року польська компанія ARX Robotics та українська Roboneers оголосили про створення спільного підприємства ARX Industries у межах Build with Ukraine для масштабного виробництва безпілотних наземних машин. Планується випуск роботизованих платформ Rys Pro для потреб українських сил оборони.
Отже, поняття «український досвід» у польсько-українському оборонному партнерстві поступово охоплює не тільки FPV-дрони, а й наземну робототехніку, розвідку, автоматизовані системи та боротьбу з безпілотниками.
А що з ракетами?
Тут ситуація складніша. Плани співпраці щодо далекобійних систем та ракет справді обговорюються. Українська сторона у вересні 2025 року повідомляла, що Польща зацікавлена у спільному виробництві далекобійних систем, включно з балістичними ракетами.
У серпні 2026 року заступник польського міністра оборони Павел Залевський заявив, що Польща має можливість і готовність виробляти в країні перехоплювачі PAC-3 для Patriot та готова розглядати співпрацю з Україною у цій сфері.
Але тут важливо відділяти намір від уже запущеного серійного виробництва. Найконкретніші результати польсько-української кооперації сьогодні стосуються саме безпілотних і роботизованих систем, тоді як частина ракетних проєктів залишається на стадії переговорів, листів про наміри або опрацювання механізмів фінансування.
Польща хоче виробляти зброю сама — і дедалі більше
Варшава паралельно будує власну оборонно-промислову базу. У 2026 році Польща домовилася з американською Anduril про розміщення в країні складання, а згодом і виробництва автономних крилатих ракет Barracuda-500M. Уряд прямо пояснює цю політику необхідністю мати озброєння, яке можна виробляти швидко та у великих кількостях.
Паралельно Польща розвиває виробництво ракет для системи HOMAR-K, боєприпасів, безпілотників і засобів боротьби з ними. У 2026 році країна також отримала до €43,7 млрд пільгового фінансування в межах європейської програми SAFE, що має підтримати оборонні закупівлі та промисловість.
The Guardian звертає увагу саме на цю зміну: після початку повномасштабної війни Росії проти України частка польських оборонних витрат зросла з близько 2,2% до 4,8% ВВП, а країна одночасно розширює власну промислову базу та співпрацює з великими міжнародними виробниками.
Польща стає оборонним вузлом східного флангу
У цьому контексті важливою є й географія. Польща має кордон з Україною, Білоруссю та російською Калінінградською областю. Через її територію проходять ключові маршрути військової та гуманітарної допомоги Україні. На польській території розміщуються сили та інфраструктура союзників НАТО. Саме тому експерт Фонду науки і політики Німеччини Кай-Олаф Ланг у коментарі BILD назвав Польщу центральним логістичним вузлом постачання України та важливою ланкою між Європою і США.
Польська роль стає ще помітнішою на тлі останніх подій. За повідомленням Reuters, після нових російських атак і проникнення безпілотників у район польського кордону Варшава посилює повітряне патрулювання та взаємодію з союзниками. Наприкінці вересня 2026 року Швеція оголосила про нове розгортання винищувачів Gripen у Польщі для підтримки місії НАТО з контролю повітряного простору.
Україна для Польщі — вже не тільки країна, яку треба підтримувати
У польській оборонній політиці відбувається принципова зміна. Ще кілька років тому логіка була переважно такою: Польща озброюється, щоб бути готовою до потенційного конфлікту.
Тепер до цього додається інша формула: Польща вивчає реальну війну, яка вже відбувається поруч, і намагається перенести її уроки у власну армію та промисловість. Це стосується передусім дронів, протидії дронам, радіоелектронної боротьби, сенсорів, розвідки, роботизованих систем, маскування, логістики та швидкої адаптації військ.
І тут Україна має унікальний ресурс, якого немає у більшості європейських армій: багаторічний досвід ведення високотехнологічної війни проти противника, який має великі ракетні, авіаційні, артилерійські та безпілотні можливості. Саме тому український досвід поступово перетворюється на товар стратегічної цінності.
Від «уроків України» до спільного оборонного виробництва
Аналітичний центр польського Центру східних досліджень Ośrodek Studiów Wschodnich зазначає, що з 2025 року Україна системно розширює модель Build with Ukraine, пропонуючи європейським партнерам створювати спільні підприємства. Українська сторона надає технології, бойове ноу-хау та інтеграційний досвід, а європейські партнери — капітал, виробничі потужності та доступ до своїх ринків.
Щодо Польщі OSW застерігає: міжурядові домовленості вже укладені, але частина таких проєктів ще не перейшла у повномасштабну реалізацію. Водночас на рівні окремих компаній співпраця вже значно конкретніша — від виробництва FlyEye в Україні до спільних проєктів дронів і наземних роботизованих систем.
Тому нинішню ситуацію точніше описувати не як уже сформований «польсько-український військово-промисловий комплекс», а як швидке формування мережі спільних виробничих і технологічних проєктів. І це може стати одним із найважливіших наслідків війни для Центральної Європи.
Польща перетворює оборону на національний пріоритет
Польща вкладає десятки мільярдів євро у свою армію. Україна накопичує унікальний досвід сучасної війни. Якщо ці два ресурси — польські промислові можливості та українські технології й бойове ноу-хау — будуть системно поєднані, результатом може стати нова модель оборонного виробництва на східному фланзі НАТО.
Саме тому нинішня польська програма переозброєння — це вже не просто закупівля Abrams, K2, K9, HIMARS чи F-35. Паралельно формується інфраструктура, промисловість і технологічна база для війни нового покоління, де поряд із танками й ракетами дедалі більшу роль відіграватимуть тисячі дешевих дронів, системи їх перехоплення, штучний інтелект, роботизовані платформи та здатність промисловості швидко адаптуватися до змін на полі бою.
А Україна в цій системі для Польщі дедалі більше виступає не лише як сусід і держава, якій необхідна допомога, а як джерело практичних технологій і військового досвіду, сформованого безпосередньо війною.