Релігійна громада Квакерів привітала висновок Венеційської комісії, який вказує на протиправність відсутності альтернативної невійськової служби під час війни та покладання на сумлінних відмовників від військової служби обов’язку користуватися зброєю і служити під військовим командуванням.
12 березня 2025 року Релігійна організація “Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України” звернулася із листом до Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) з проханням надати такий висновок amicus curiae щодо альтернативної (невійськової) служби для Конституційного Суду України, ухвалення якого очікується 15 березня 2025 року, який не залишатиме сумнівів, що ані відсутність альтернативної служби дійсно невійськового характеру, ані покарання, дискримінація, свавільне позбавлення свободи і катування, або будь-які інші переслідування за серйозні і щирі релігійні чи інші переконання, несумісні з військовою службою, навчанням або обліком для цілей військової служби, категорично неприйнятні за будь-яких обставин, а особливо у воєнний час. Про це повідомлялося на вебсайті "Квакери: Друзі України".
18 березня 2025 року Венеційська комісія опублікувала висновок amicus curiae щодо альтернативної (невійськової) служби для Конституційного Суду України, який просив надати такий висновок у процесі розгляду конституційної скарги в’язня сумління Дмитра Зелінського на застарілі та протиправні приписи Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу”, які уможливлюють відсутність альтернативної служби під час війни та притягнення до кримінальної відповідальності за сумлінну відмову від військової служби.
Прочитати висновок Венеційської комісії англійською мовою можна на її офіційному сайті.
У пунктах 71, 72 висновку сказано:
71. Міжнародні стандарти щодо сумлінної відмови від військової служби можна узагальнити наступним чином:
– Стаття 9 ЄКПЛ та стаття 18 МПГПП, що стосуються свободи думки, совісті та релігії, гарантують право на сумлінну відмову від військової служби;
– Сумлінна відмова від військової служби ґрунтується на релігійних або інших переконаннях, що включають, зокрема, тверду, постійну та щиру відмову від будь-якої участі у війні або носіння зброї; Держави можуть вимагати певного рівня обґрунтування щирого переконання;
– Згідно з ЄКПЛ, обмеження права на сумлінну відмову від військової служби повинні бути чітко передбачені законом, переслідувати легітимну мету та бути суворо обмежені тим, що є очевидно необхідним для досягнення переслідуваної легітимної мети, і пропорційними до цієї мети;
– Згідно з ЄКПЛ – але не згідно з МПГПП – відступи від права на сумлінну відмову від військової служби є можливими, але лише у вузьких межах суворої необхідності через гостроту ситуації;
– Згідно з ЄКПЛ, а також згідно з МПГПП, Держави мають позитивне зобов’язання створити систему альтернативної служби, яка повинна бути відокремлена від військової системи, не мати карального характеру та залишатися в межах розумного терміну (часових обмежень). Доступ до альтернативної служби повинен бути недискримінаційним і забезпечуватися у справедливих та прозорих механізмах.
72. Венеційська комісія вважає, що сама природа сумлінної відмови від військової служби передбачає, що її не можна повністю виключати під час війни, хоча держави мають обмежену свободу розсуду, особливо у випадку загальної мобілізації. Однак Венеційська комісія вбачає, що за жодних обставин сумлінний відмовник від військової служби не може бути зобов’язаний носити або використовувати зброю, навіть для самооборони країни.
Крім того, у пункті 53 висновку зазначено, що обов’язок усіх громадян із захисту Вітчизни, передбачений статтею 65 Конституції України, на практиці не вимагає користування військовою зброєю кожним з громадян чи їх включення у систему військового командування; тобто, сумлінні відмовники можуть виконувати по-іншому цей обов’язок із солідарності зі співгромадянами.
У пункті 51 висновку зазначено, що твердження про те, що військова служба навіть під час війни все ще може включати діяльність, яка не потребує використання зброї і, отже, нібито не тягне за собою істотного втручання у право людини на сумлінну відмову за статтею 9 ЄКПЛ, є неправильним, оскільки ігнорує включення особи до військової структури. Передача особи під військове командування суперечить переконанням деяких сумлінних відмовників від військової служби.
До речі, у пункті 33 висновку згадано, що Європейський Суд з прав людини у кількох справах визнав порушення права пацифістів, які не заявляли про будь-які релігійні переконання, на сумлінну відмову від військової служби за статтею 9 Європейської конвенції з прав людини. У цих справах Суд зосередився на позитивних зобов’язаннях Держави, виявивши порушення через відсутність ефективної та доступної процедури подання та розгляду заяв про статус сумлінного відмовника.
“Загалом, висновок Венеційської комісії виправдав наші очікування, і ми вітаємо цей висновок. У Конституційного Суду України тепер нема іншого виходу, як задовольнити конституційну скаргу Дмитра Зелінського, інакше ЄСПЛ присудить йому велику компенсацію за порушення права на сумлінну відмову і буде вал таких рішень. Крім того, не забуваймо, що від дотримання основних прав людини, в тому числі за статтею 9 ЄКПЛ, залежить інтеграція України до Європейського Союзу. Наша релігійна громада вже отримала копію протоколу засідання міжвідомчої робочої групи щодо підготовки законопроекту про альтернативну службу під час війни, де піднімалося питання, що впровадження альтернативної служби, не лише для віруючих, але й для нерелігійних пацифістів, і лише на об’єктах цивільної інфраструктури, є одним з індикаторів і цього вимагає Єврокомісія. Тому можна очікувати на зміни законодавства, які захистять християнських пацифістів, таких, як квакери – які також згадані у висновку Венеційської комісії, – від незаконних вимог та примусу порушувати Божі Заповіді, нададуть доступ до альтернативної служби. Питання в тому, як швидко приймуть зміни і наскільки якісні вони будуть, наскільки чітко буде дотримано міжнародні стандарти. Початковий лист від Омбудсмана, на підставі якого створювалася робоча група – він у нас теж є, – був дуже сирий, у ньому йшлося про те, щоб піти назустріч Міноборони і створити псевдо-альтернативну службу, вдумайтеся, в армії, нібито без зброї, що зараз неможливо за військовими статутами. Звісно, це не відповідає міжнародним стандартам відокремлення альтернативної служби від військової, та й за Конституцією України альтернативна служба має бути невійськовою. На мою думку, зараз слушний момент, щоб грамотно і дисципліновано піднімати це питання, вимагати швидкого прийняття якісного закону про альтернативну службу під час війни, пояснювати проблеми з існуючими підходами, коментувати позиції відомств на робочій групі та заяви політиків і публікації медіа, серед яких достатньо бажаючих переслідувати християн та інших релігійних і нерелігійних пацифістів. Наприклад, наша релігійна громада Квакерів продовжуватиме публічно просити і молитися про захист прав людини і свідчити правду про переслідування християн та про необхідність впровадження в Україні міжнародних стандартів права людини на сумлінну відмову від військової служби” – прокоментував висновок Венеційської комісії Юрій Шеляженко, доктор філософії у галузі права, клерк Релігійної організації “Релігійна громада Квакерів: Збори Друзів України”.