Протягом довгих років між Україною та Республікою Білорусь зберігалися дружні відносини.
За період
правління Олександра Лукашенка в Білорусі, а це нагадаю 26 років, в Україні
змінилося чотири президенти і з кожним з них білоруський лідербув у«нормальних»стосунках.
Проте, останнім часом риторика глави Білорусі різко змінилася. З’явилися
безглузді наративипро «втручання України у внутрішні справи РБ» та «організацію
провокацій в Білорусі». Чим зумовлена така різка зміна вектору зовнішньої
політики, я й пропоную розібратися.
Протягом
своєї незалежної історії, РБ в тій чи іншій мірізавжди знаходилася в сфері
впливу Росії. Проте наразі присутність «східного сусіда» відчувається в
Білорусі як ніколи потужно. Вказане викликане поступовим економічним спадом в
країні (з серпня 2020 року), що зумовиввнутрішню кризу (скорочення
золотовалютного резерву, зростання державного боргу тощо). У такому контексті РФ
залишається чи не єдиним ринком збуту для білоруської продукції. Крім того, на
фоні вказаного спаду, Кремль є такожосновним кредитором для Білорусі.
Іншою
причиною є політична криза в країні. Зокрема, якщо забути про розмови близької
до Лукашенко «провладної більшості», реальна кількість підтримки останнього
коливається в межах 3-6%. Через це «перемога»на останніх виборах й зумовила
масові протести, з якими білоруський лідер самотужки справитися не зумів іякби
не «вчасна» підтримка з Москви, покинув
би свій пост.
У результаті
Олександр Лукашенко став заручником складної ситуації, в якій змушений, заради
утримання формальної влади, поступитися власними амбіціями і поступово «здати»
країну, в якій будував династію.А був би білоруський лідер хоч трішки
далекогляднішим, зараз би мав звання національного героя, натомість змушений «утішатися»
роллю маріонетки Кремля.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.