Словаччина та Угорщина докаталися на «російських горках»

Реалізація тактики Кремля «Розділяй та володарюй» призвела до двох масштабних політичних криз відразу в двох країнах Східної Європи – Словаччині та Угорщині.

В обох випадках РФ застосувала один й той же прийом: ввикористання свого впливу на лідера європейської країни для деформацій існуючих європейських інститутів.

У Словаччини таким лідером, на якого Путін має істотний вплив і який діє у дусі російської парадигми є прем’єр Ігор Матович. В Угорщині – прем’єр Віктор Орбан.

Треба віддати належне російським організаторам кампаній із дестабілізації в Словаччині та Угорщині – вони вибрали як дуже зручний момент для реалізації цих спецоперацій, так й інструменти.

Для організації кризи у Словаччини в якості «гибридної» зброї  були використані поставки  російської вакцини проти коронавірусу «Спутник V». Запустив цю вакцину до Словаччини одноосібно прем’єр Матович. Він зробив це всупереч й відсутності офіційного схвалення у ЄС цього препарату, й позиції значної частини словацького суспільства.

У результаті відразу після появи інформації про поставки до країни двох мільйонів доз російського «Спутника» Словаччина зіткнулася із політичною кризою. Дві партії заявили про можливість виходу з правлячої коаліції.

Голова партії Za udí ("За народ") Вероніка Ремишова публічно висловила протест у зв'язку з присутністю прем'єра Ігоря Матовича на прес-конференції з приводу доставки російських вакцин. «Не тільки я, але і деякі члени нашої партії відчувають огиду і розчарування», - сказала Ремишова, додавши, що це абсолютно недоречно і негідно. За її словами, партія має обговорити своє перебування в коаліції та прийняти принципове рішення - піти чи залишитися в уряді.

У той же час міністр економіки і голова Партії свободи і солідарності (SaS) Річард Сулик теж розкритикував закупівлю російських вакцин і не виключив можливості виходу з коаліції.

Якщо обидві партії залишать її, то уряд Матовича втратить більшість. Це може призвести до дострокових виборів.

А, щоб розставити остаточно крапки над «і» словацький прем’єр за допомогою тих же поставок «Спутника» ще й спровокував кризу і відносинах з Україною. Невдало «пожартувавши» про передачу українського Закарпаття Росії як оплати за поставки вакцини. 

Це було зроблено повністю у стилі зверхньо-ревізіоністських заяв та дій Кремля з дискредитації своїх ворогів (де Україна перебуває на перших позиціях) та одночасної дискредитації принципів поваги до існуючих кордонів та територіальної цілісності держав. 

Тому знову доречно згадати недавню заяву прем’єр-міністра Литви Інгріди Шимоніте. Яка правильно зазначила, що «Спутник V» Росія використовує в якості гібридної зброї: «Кажуть, «Спутник V» - це добре, але Путін не хоче використовувати її як ліки для російського народу - він пропонує її світові як ще одну гібридну зброю для втілення принципу «розділяй і володарюй».

Так само – широким фронтом – Путін діє і в Угорщині. Де давно і послідовно використовує свій величезний вплив на угорського прем’єра Орбан для дій проти України та проти інститутів Євросоюзу.

Нам ближче й більш зрозумілі, звичайно, систематичні зусилля команди Орбана зі створення перешкод співробітництва України за НАТО, організації нею провокацій щодо ситуації на Закарпатті, непорозумінь офіційного Києва з ЄС тощо.

Але зараз гостра політична криза була організована Будапештом на іншому напрямку - в ЄС. Це було зроблено задля підриву стабільності та ефективності діяльності європейських інститутів, членом яких є сама Угорщина.

Отже, 3 березня угорська партія влади Fidesz гримнула дверима і вийшла зі складу групи Європейської народної партії (ЄНП). Але зробила вона це вимушено  – адже за пару годин соратників Орбана планували вигнати з ЄНП.

До цього рішення обидві сторони конфлікту йшли давно. Подібність угорсько-української та угорсько-європейської суперечки у тому, що час від часу офіційний Будапешт перетинає червоні лінії і переходить до відвертого хамства, або ж до шантажу.

Наприклад, наприкінці минулого року Орбан домовився з Польщею  про те, щоби ветувати ухвалення бюджету ЄС і блокувати створення фонду відновлення після пандемії. Вимагаючи від Брюсселя відмовитися від вимог до країн-членів про дотримання ними принципів верховенства права. Це був непростий процес, у результаті якого все ж вдалося переконати Орбана і Качинського зняти своє вето.

Зрозуміло, що поряд із допомогою Путіну у гібридній війні, й словацький і угорський прем’єри вирішують завдання власного порядку денного.  Наприклад, Орбан послідовно підкреслює свій імідж «захисника угорської нації проти нападок європейських бюрократів». І робить це вдало – адже при владі він перебуває з 2010 року. Попередні його виборчі кампанії також були побудовані за принципом «навколо нас – самі вороги».

В більш широкому контексті синхронна організація Кремлем політичних криз у Словаччині та Угорщині дає уявлення про те, яким чином і за допомогою яких інструментів Росія діє у процесі формування «нового-дивного-постковідного» світу. 

І демонструє, що умови життя за коронавірусних реалій істотним чином не вплинули на підходи Кремля в його «гибридній» війні проти Заходу. Вони просто надали Путину і Ко нові інструменти в їхній арсенал. 

Зараз росіяни продовжують тестувати ефективність цих нових інструментів, а також перевіреного старого інструментарію.  Що, власне, й відбулось на кремлівських тест-драйвах у Словаччині та Угорщині. 

#ПРАВДА, ЯК ВОНА Є