Водій для біженця - за що українці потрапляють за ґрати в Європі?

Українські заробітчани в ЄС все активніше освоюють новий фах – водій для нелегальних мігрантів. Але замість грошей частенько отримують 3-5 років в'язниці.

Українські заробітчани в Європі – традиційне явище для останніх трьох десятків років. Згадуючи про нього, більшість уявляє збирачів полуниці в Польщі чи різноробочих на будівництві в Німеччині. Однак в останні місяці «популярності» набирає інший фах – водій для нелегальних мігрантів з Близького Сходу та Південної Азії. Ось тільки такі заробітки найчастіше закінчуються в’язницею на роки.

Наприкінці 2020 року в Угорщині, Словенії та інших країнах Євросоюзу стрімко зросла кількість українських громадян, затриманих місцевими правоохоронцями за перевезення по території ЄС нелегальних мігрантів з Бангладешу, Афганістану та інших бідних азіатських країн. Останні традиційно прагнуть потрапити до економічно розвиненого заходу ЄС, на кшталт Німеччини чи Франції. Але для цього їм потрібно здолати сотні кілометрів від південних кордонів Європейського Союзу, через які вони у різний спосіб нелегально потрапляють до співдружності.

Коли поодинокі випадки перетворилися на постійно зростаючу тенденцію, українські діаспоряни, яких залучають в якості перекладачів для наших затриманих громадян, забили на сполох. І хоча більшість в’язнів не вирізняється особливою говірливістю через страх перед «наймодавцями», суть злочинної схеми стала зрозумілою.

Один з її учасників, затриманий в грудні минулого року в невеликому угорському містечку, розповів, що в Польщі функціонує безіменна структура, що регулярно переправляє нелегальних мігрантів по території ЄС. Зазвичай, від південних кордонів з Сербією чи Боснією і Герцеговиною і до Франції, Німеччини та інших найбільш економічно розвинених держав ЄС. Перетин самого кордону, зі слів затриманого, це справа самих нелегалів чи, скоріше за все, іншої контори.

Тож, згадана польська компанія, яку для зручності назвемо «Брови та підкови», у різноманітних діаспорських пабліках фейсбука та інших популярних соцмереж розміщує скромні оголошення про рекрутинг водіїв для роботи в Європі. Використовують для цього, вочевидь, фейкові аккаунти. Зміст повідомлень завжди приблизно такий: «Шукаю водіїв на своїх авто (з європейською реєстрацією). Робота в ЄС (Угорщина, Австрія, Словенія, Хорватія, Румунія). З/п від 1300 євро за рейс. Робота полягає у перевезенні людей. Важливо мати смартфон і впевнено користуватися навігатором і месенджерами. Зв'язок по Телеграму. Хто розуміє суть роботи, звертатися в дірект».

При цьому наявність авто – навіть не головна умова. Багато заробітчан винаймали приватні автомобілі у польських громадян, нібито беручи їх в оренду службі Uber. Перевага віддається мікроавтобусам, мінівенам та подібним авто для збільшення кількості перевезених нелегалів за раз. Тут яскраво діє принцип «тісно, зате тепло». Кількість пасажирів завжди перевищує норму навіть для таких авто: десять, а то й одинадцять осіб при наявності лише семи-восьми місць. Справа, звісно ж, у грошах, адже за одну людину українському водієві обіцяють 300 євро, і він сам зацікавлений перевезти їх якомога більше за раз.

Визначившись з «колесами», наш водій вирушає до південних кордонів Угорщини, щоб забрати «попутників». Точку збору йому повідомляє куратор з «Брови та підкови» в одному з мессенджерів. Так як переважно нелегали перетинають кордон «зеленкою» і поодинці, то український водій може очікувати їх по декілька годин, допоки не прибудуть всі члени групи. Після цього авто відправляється на північний захід. Складність у тому, що потрібно уникати автострад зі стаціонарними постами поліції або ж їхати лише вночі. При цьому, «Брови та підкови» безперервно стежать за водієм онлайн через GPS-трекер з допомогою мобільного додатку Waze чи інших соціальних навігаторів.

І можливо раніше ця схема і вважалася ефективною, та пандемія повністю змінила це. З середини листопада в Угорщині впроваджено жорсткий локдаун, що суттєво зменшило інтенсивність трафіку на дорогах. Це у свою чергу спростило відстеження окремих підозрілих авто з відповідним типом кузова та номерами Польщі чи країн Прибалтики, які по декілька годин простоюють наприклад на АЗС поблизу південного кордону країни, а потім прямують до Західної Європи. Уважності правоохоронцям додає також жорстка антиміграційна політика угорського уряду та майже стовідсоткове обладнання угорських доріг камерами. Усе це разом зводить шанси зникнення певного авто з поля зору копів майже нанівець.

Найгіршим є те, що українці, які беруть участь у цій злочинній схемі, наївно вважають, що у найгіршому випадку їх депортують з ЄС. У цьому їх переконують куратори з «Брови та підкови», підступно приховуючи той факт, що насправді такі діяння кримінально карані. Наприклад, говорячи про Угорщину, у разі затримання дії українських громадян переважно кваліфікуються за ст. 353/А Кримінального кодексу цієї держави, що має назву «Сприяння нелегальній імміграції». Покаранням за такий злочин закон визначає позбавлення волі на строк від 2 до 8 років. На практиці ж наші громадяни потрапляють за ґрати в середньому на 3-5 років. Не знаючи угорського законодавства, українець, потрапивши в СІЗО, очікує швидкого виходу на волю та хоч і ганебної, але звичайної депортації. Саме тому дуже часто затримані водії відмовляються повідомляти сім'ї чи близьким особам про те, що втрапили у халепу, коли їм пропонують обрати контактну особу в Україні. В результаті деякі українські сім'ї місяцями шукають чоловіків, синів і братів по всьому Євросоюзу.

Мораль проста – легкі гроші і жага до швидкого збагачення завжди мають зворотній бік медалі. І кожному українському заробітчанину, який міркує, чи ставати йому на цю слизьку доріжку, варто запитати себе, чи вартують будь-які гроші власної свободи і спокою рідних.

 Святослав Богданов