Зіпсований телефон, або залиште у спокої Кім Ір Сена

Просто цікавий приклад того, як одна граматична описка може стати правилом просто методом зіпсованого телефону

Радянський мандрівник, географ та популяризатор науки Володимир Опанасович Обручев свого часу звернув увагу на те, що в географічних картах Паміру, Гімалаїв та Тянь-Шаню нанесені назви вершин, які у перекладі з місцевих говірок означають щось на ктшалт «А дідько його знає, як називається оця гора». При цьому європейські першопроходці та місцеві аборигени не кривили душею: одні дійсно щиро питали, як називається оця гора, другі так само щиро відповідали на питання у межах власної компетенції. Щось схоже відбувається із самим святим для нас іменем – іменем великого вождя і полководця товариша Кім Ір Сена. Дивний випадок, що стався з ним, перекреслює всю сліпу віру у непогрішимість Вікіпедії та демонструє, до чого доводить занепадництво перед суворими волонтерами її української редакції.

Отже ім’я корейського полководця товариша Кім Ір Сена прописалося в українському правописі вже після створення Трудової партії Кореї, але ще до створення Корейської Народно-Демократичної Республіки – у випуску правопису 1946 року ім’я Кім Ір Сена подавалося, як зразок для написання корейських власних імен, і таким чином майже 70 років мандрувало із правопису в правопис. Правописи мінялись і редагувались, але кімірсенівське ім’я радувало трудяще око у кожному з них.

Зауважимо, що на той час українські мовознавці при транскрибуванні корейських імен послуговувалися системою Холодовича, згідно якої священне ім’я правильно було писати саме Кім Ір Сен. Зараз вони користуються наближеною до англомовних стандартів системою системою Концевича, за якою його тре транскрибувати як Кім Іль Сон (Kim Il Sung), але сталі варіанти імен продовжують уживатися без змін. Принаймны я поки що не чув, аби Віктора Цоя називали «Віктором Чхве», як-то годиться за сучасними правилами. Ніяких інших варіантів написання безсмертного президента Кім Ір Сена наразі в нашій мові не існувало – до затвердження 22 травня 2019 року Кабінетом міністрів України нового правопису у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису, де ім’я вже транскрибувалося в «ИР» - формулу, в корейській мові в принципі неможливу.

Пояснення цьому феномену може бути одне: національна комісія з правопису брала за основу російськомовне написання безсмертного імені «Ким Ир Сен» - і копіпастила його до нової редакції, інтуїтивно десь заміняючи «и» на «і», а десь – і не завдаючи собі зайвого клопоту.

Без сумніву, країні зараз тяжко, і кожен виживає, як може. Наприклад, Інститут української мови – вибиваючи фінансування на розробку нової редакції правопису, яка гарантовано буде гіршою від попередньої – бо головне в даному випадку переведення грошей із бюджетних у приватні, а видання правопису є супутнім виробництвом, штибу цеху з виробництва м’ясорубок на бронетанковому заводі. Якість кінцевого продукту (не кажучи про його доцільність), нікого особливо не бентежить, то ж і маємо правопис, де перед написанням префікса «пре-» ми кожен раз маємо заглядувати до академічного словника української мови (якщо слово є в словнику, то пишемо з префіксом разом, якщзо немає – то через дефіс).

За таким же принципом діє схема крадіжки державних грошей у великих розмірах під назвою «підтримка вітчизняного кінематографу», до речі. І те, що хоч криза трохи прикрила цю лавочку, можна розглядати як удар по корупції.

Те, що новий український правопис писався на коліні, ми здогадувалися й так, але те що його сивочолі творці з серйозними науковими званнями писали його методом студентського реферату (копіпастячи в новий український правопис гугль-переклади з старого російського правопису), це таки відкриття. Однак якби тільки на цьому казусі все й закінчилось… Якби ж то…

Із нового українського правопису (перекладеного із старого російського правопису) «Кім ИР Сен» вчинив парадигматичний стрибок до української Вікіпедії, де ця форма успішно й закріпилась. Причому якийсь бот активно позамінював ім’я вождя вже по дуже багатьох сторінках вільної енциклопедії, повидалявши форму «Кім Ір Сена» так надійно, як при Сталіні видаляли з фотографій ворогів народу.

Варто зазначити, що спадкоємець вождя, наш улюблений керманич Кім Чен Ір у Вікіпедії записаний таки «ІРом», при тому в корейському оригіналі обох іменах вжито одне й те саме слово, що означає «сонце». Не кажучи про те, що дана форма закріпилась в українській класиці. «Будьте прокляті Трумени – будьте благословенні Кім Ір Сени», - писав зокрема Остап Вишня.

Однак з сторінки нового правопису ім’я-покруч «Ир Сен» продовжує торувати собі шлях в українській мові. Зокрема, така формула прописалася у перекладі книжки Вітольда Шабловського «Молочне порося для Фіделя Кастро та інші забаганки диктаторів», або в словнику-довіднику «Політична лексика»:

Я не буду сильно засуджувати їх авторів та авторкиць. Тут з одними фемінітивами б дати раду, та визначить, як правильно пишеться «кнов ґав», після цього вже важко дивуватись якомусь «Кім Ир Сену». На тлі дивних граматичних нововведень, вже зараз будь-що сприйметься, як належне. Просто цікавий приклад того, як одна граматична описка може стати правилом просто методом зіпсованого телефону. Це ж не тільки, колеги, про «Кім Ир Сена». Населенню щодня втюхують в інформаційному потоці таку ж саму полову, яка з часом починає жити своїм самостійним життям. Приклади не буду наводить – занадто вже вони багаточисельні.

Кажуть, що й характерна французька вимова сформувалася через якогось короля, хворого на гайморит, вимову якого з увічливості спочатку копіювали при дворі, а потім і простолюдини.