Угорщина - друг чи новий агресор?

В останні роки у відносинах України та Угорщини спостерігається посилення напруженості

В останні роки у відносинах України та Угорщини спостерігається посилення напруженості. Відповідні негативні зміни виникли після прийняття українського закону про освіту у вересні 2017 року, який, на думку Будапешта, обмежує права близько 150 тисяч українських угорців, які живуть в Закарпатті.

На знак протесту проти українського закону про освіту Угорщина заблокувала засідання комісії Україна-НАТО. На такий демарш українська влада відповіла, що Україна повністю гарантує захист прав нацменшин, а відповідним законом лише розширює їх можливості як повноправних представників українського суспільства.

У грудні 2019 року міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Угорщина продовжить блокувати зближення України з НАТО, поки не будуть вирішені проблеми закарпатських угорців.

На зустрічі Петер Сійярто запропонував дві новації:

- наділити угорську мову статусом мови корінного народу;

- збільшити кількість годин на вивчення української мови, але не за рахунок інших предметів, а за рахунок збільшення годин на предмет "Українська мова".

Такі міри є вкрай неприйнятними для української системи освіти. Нехай спробують качати права у Румунії, де кількість угорської діаспори перевищує мільйон осіб. З подібними пропозиціями угорська влада може податись також до США, Словаччини, Канади або Сербії, на чиїх територіях угорців значно більше, ніж в Україні. 

У відповідь на претензію угорської влади, виникає зустрічне запитання: чи готова Угорщина запровадити такий самий порядок щодо української мови? 

Якщо Угорщина має намір відновлювати історичну справедливість, то варто згадати як усе починалось. Після Першої світової війни і розпаду Австро-Угорської імперії Угорщина здобула незалежність, але за Тріанонським договором 1919 року - втратила багато земель, котрі були їй підконтрольними в кордонах Австро-Угорської імперії. Трансільванія дісталася Румунії, незважаючи на те, що в цій області проживало (і зараз проживає) велике число угорців. Позбулася Угорщина і виходу до Адріатичного моря, котрий дістався Хорватії (тодішній Югославії). Незадоволені таким поворотом угорці повстали, проголосили у себе радянську республіку, але контрреволюційні сили на чолі з адміралом Міклошем Хорті, здобули перемогу і навіть відновили в країні монархію. Однак, з персоною короля вони так і не визначилися, в результаті чого адмірал Хорті став правити особисто. Врешті-решт, адмірал Хорді вплутався у Другу світову війну на боці Гітлера, що скінчилося вельми кепсько і для нього, і для Угорщини.

Процитуємо історичний анекдот: 

“Угорський посол з'явився в держдеп США з оголошенням війни цій країні.

Держсекретар США:

- Які претензії є до Сполученим Штатам у Угорської республіки?

Посол:

- Угорщина не республіка, Угорщина - королівство.

- Вибачте. Які у його величності короля Угорщини претензії до США?

- В Угорщині немає короля. Нами править адмірал Хорті.

- Вами править адмірал? Значить, у вас сильний військово-морський флот?

- У нас взагалі немає військово-морського флоту. У нас немає навіть виходу до моря.

- Хм, дивно ... Отже, які у вашого ... держави претензії до США?

- Немає.

- Значить у вас претензії до наших союзників? Великобританії?

- Ні.

- До СРСР?

- Ні.

- Так до кого у вас якісь претензії?

- Ну взагалі-то у нас є претензії до Румунії ...

- Значить насправді ви збираєтеся оголосити війну Румунії?

- Ні. Ми союзники.”

У багатьох конфліктах мовне питання перетворювалось на привід для територіальних претензій. Якщо питання стосується державної безпеки, не варто недооцінювати жодну потенційну загрозу. Щоб назавжди покінчити з маніпуляціями на “мовному питанні”, треба  прибрати з Конституції України цю радянську гібридну "підніжку" українській державності у вигляді поняття "національної" меншини. Доцільним буде перейти на звичний для сучасного світу стандарт про склад населення країни у вигляді різних етносів, а не "національностей" у середині громадян держави. Наявність такого статусу як “національна меншина” - підсвідомо трактується як така, котру притісняє більшість. Таке штучне протистояння об’єктивно забирає ресурси, які влада повинна спрямувати на більш нагальні проблеми.