"Свєрхдєржава" в цифрах: профіцит ціною розрухи та злиднів

"Свєрхдєржава" в цифрах: профіцит ціною розрухи та злиднів

МінФін Російської Федерації продовжує демонструвати вражаючі звіти. У правлячої влади Росії нібито є привід для оптимізму. Як заявили у Міністерстві фінансів, у 2019 році рекордний профіцит федерального бюджету становить 2 трлн. 980 млрд. рублів. Росія нібито захлинається від притоку нафтодоларів, доходи перевищили видатки на 2,98 трлн. руб. (3,8% від ВВП). Як заявляє російський економіст та біржовий експерт Владислав Жуковський, такі економічні показники демонструють екстенсивне збільшення, яке у подальшому стане передумовою для фінансової кризи. Доходи, котрі отримані не завдяки росту економіки, збільшенню інвестицій, створенню робочих місць та збільшенню доходів платників податків, розвитку технологій, демонополізації та розвитку малого бізнесу, є просто гробовою заначкою для влади. Фактичний профіцит здобутий шляхом затягування фіскальної удавки на шиї населення, збільшення ПДВ, акцизів, митних зборів, цін на бензин для громадян РФ, збільшення плати за житлово-комунальні послуги. Усе вище перелічене свідчить про відсутність якісного росту економіки, що в свою чергу паралізує будь-яку економічну активність ы надію на неї.

Заявлений «профіцит» реалізований через секвестр бюджету (скорочення державних видатків за певними напрямками). Із зібраних коштів російські можновладці придбали валюти на $51,1 млрд. Така економічна політика нагадує «Пир во время чумы», жменька людей при владі набивають казну, у той час як понад 60 млн. росіян живуть за межею бідності.

У продовження антисоціальної політики: 14-го жовтня поточного року Держдума РФ у другому, основному, читанні затвердила законопроект про передачу Фонду соціального страхування під пряме управління МінФіну. Фонд, який за даними Рахункової палати щомісячно збирає близько 60 млрд. рублів, буде використовуватися для операцій у банківському секторі. Вільні залишки фонду (страховий резерв), що становили 154,3 мільярда рублів на початок 2019 року, надійдуть під управління Казначейства, яке відправить їх на фінансовий ринок – у депозити, угоди репо (кредити під заставу цінних паперів) і валютні свопи (кредити під заставу іноземної валюти). Іншими словами – соцвнески росіян просто відправлять на підтримку держбанків.

Такі соціально-економічні процеси вкрай негативно впливають в першу чергу на громадян РФ. За світовими рейтингами, дані яких демонструють динаміку якості життя населення різних країн світу, Росія стрімко крокує вниз.

У рейтингу країн світу за рівнем благополуччя процвітання Росія з 64-го місця (2016 р.) опустилась на 96 місце (2018 р.). Але за економічними звітами МінФіну профіцит бюджету стабільно зростає.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я на 2019 рік Росія у рейтингу самогубств посіла 2-ге місце у світі після Литви. Показник РФ – 31 випадок самогубства на 100 000. У 2016 році Росія була на 3-му місці з показником у 26,5 на 100 000. Така плачебна статистика зайвий раз демонструє, що російська влада не піклується про своїх громадян.

Відслідковуючи соціальні демонстрації у РФ, можна помітити, що росіяни протестують в першу чергу проти антидемократичних та негуманних дій з боку влади. За останні два роки у Росії відбувалися мітинги проти побиття затриманих працівниками силових структур, проти зловживання держслужбовців владними повноваженнями, проти незаконних ув’язнень, несправедливих судових рішень, протизаконного не допуску опозиційних кандидатів на вибори, порушень базових прав людини на особисту недоторканість та свободу пересування. Були також дрібні протести після банкрутства локальних банків. Мітингуючі вимагали відшкодування своїх вкладів. Але, як не дивно, мітингів проти свавільного управління коштами держбюджету не було. Такий соціальний настрій пояснюється великими затратами на внутрішню інформаційну політику. Проросійські ЗМІ звертають народний гнів в першу чергу на зовнішнього ворога, потім на локальні правопорушення деяких представників держструктур під час тимчасових політичних процесів. Глобальні ж економічні та політичні злочини державного рівня уникають уваги політично активного населення.

Зважаючи на відверту антидемократичну риторику влади, можна відзначити, що Росія політично орієнтована на середньоазіатські форми держуправління. Після чисельних тиражів цитатників «Так говорив Путін» та «100 і 1 цитата В.В. Путін», «путінізм» може отримати статус ідеології та напрямку досліджень на ряду з марксизмом, ленінізмом чи маоїзмом.

Помічник президента РФ Владислав Сурков у інтерв’ю з Актуальними Коментарями заявив: «Исследовать путинизм как действующую идеологию повседневности со всеми его социальными инновациями и продуктивными противоречиями - очень полезное начинание».

За його словами, «путінізм – являє собою глобальний політичний лайфхак і добре функціонуючий метод володарювання». Такі публічні заяви уповноважених осіб викликають хіба що іронічну посмішку або істеричний сміх.

У сучасній політичній реальності росіяни женуться за примарною демократією, в той же час виправдовують царизм та возвеличують «міцну руку диктатора, яка тримає державу під контролем». Така соціальна атмосфера не є безпідставною, адже радянський спадок – це не лише історія, а й політична модель, ідеологія, образ мислення людей і управлінців при владі, котрі народилися та виросли в СРСР. Сподіваймося, що молоді покоління росіян впроваджуватимуть у своїй країні стандарти цивілізованого світу і не терпітимуть безконтрольне свавілля влади, як це роблять старші покоління.

Ссылки:

1. Рейтинг благополучия

2. Рейтинг по самоубийствам

3. Сурков про Путинизм