Нафта і газ – ікони російської економіки

Нафта і газ – ікони російської економіки

Російська економіка з моменту розпаду Радянського Союзу тримається за рахунок живильних дотацій Роснафтогазу в державний бюджет та валютних махінацій у нафтогазовому секторі. Доходи від нафти надходять навіть у періоди девальвації рубля, розміри яких засекречені ще з 2017 року. Російська влада умисно час від часу штучно провокує скачки рубля, то піднімаючи, то знову опускаючи його, аби отримати дохід з валютної переоцінки.

Простіше кажучи, падіння рубля та скачки на валютному ринку забезпечують стрімкий ріст доходу від нафтового сектору для його акціонерів. Російським можновладцям вигідний долар по 68 рублів, адже це позитивно вплине на вартість нафтових акцій.

Іншою стороною нафтового питання є справедливість розподілу природних благ та доходів від них серед громадян країни, у надрах територій якої ці природні блага були видобуті. Порівняймо Росію, Саудівську Аравію та Арабські Емірати – країни, левовою часткою доходів яких є прибутки від продажу нафти. За даними Всесвітнього банку, ВВП Росії на 2018 рік – 10 600$ на душу населення, в той час як ВВП Саудівської Аравії – 21 400$ на душу населення. Корінні жителі ОАЕ як правило не працюють від народження, адже кожен громадянин ОАЕ отримує свій відсоток від прибутку з продажів нафти. Який профіт від Роснафтогазу мають росіяни? Наскільки взагалі доступними є енергоресурси Росії для її громадян?

Аналітичний центр Росстату дослідив динаміку доступності енергоресурсів в Росії за період 2013-2018 роки. Діаграма демонструє, що росіяни рік від року вимушені платити усе більше за ресурси видобуті на території їх держави.

Якщо росіянин з рівнем IQ не нижче 90 принаймні 1 раз відвідає Емірати, у нього відкриються очі на новий світ, в якому громадяни своєї країни мають рівні права на доходи від природних ресурсів. За усіма законами справедливості – так і має бути. А от за законами логіки – країна, економіка якої тримається на доходах від продажу нафти, приречена на крах. Перелік аргументів на користь такої заяви можна почати з того, що буріння земної кори є шкідливим для оточуючого середовища, екстенсивне видобування нафти щодня все більше зрушує тектонічні плити, що спричиняє численні кліматичні катастрофи у різних країнах Світу. Наступним аргументом проти нафтової економічної стратегії є банально вичерпність природних ресурсів. Понад 60% російського бюджету становлять доходи від продажу нафти, природного газу, руд та інших сировинних товарів. Коли корисні копалини закінчаться, економіка РФ впаде в глибокий дефолт на кілька десятиліть. Прикрим є те, що за таку недалекоглядність влади як завжди поплатиться народ.

Вдалим прикладом використання природних запасів є Канада. Канадці законсервували свої природні надра до кращих часів, їх потужна економічна система ефективно працює без нафтових доходів. За прогнозами деяких екологів, коли усі країни розпродадуть свої запаси нафти – Канада розпочне її видобувати на своїх територіях та стане найбагатшою країною Світу.

Повертаючись до Росії, варто звернути увагу на статті видатків з державного бюджету. Нафтові доходи витрачаються на фінансування військових кампаній на колишніх територіях СРСР. Відмітивши на карті зони територіальних амбіцій Путіна, можна побачити відверте прямування до відновлення СРСР в його колишніх кордонах. На жаль, головним пріоритетом російської влади не є поліпшення якості життя її громадян, натомість реалізація власних нездорових політичних амбіцій.

Такий порядок речей функціонує у Росії не один десяток років, але завдяки тотальному контролю ЗМІ владою, ніхто з росіян навіть не замислюється над масштабами нафтових махінацій. Для безчинства та владного свавілля необхідна повна відсутність критичного мислення у суспільства. Для торжества зла необхідно аби хороші люди втратили пильність. Росіяни страждатимуть до тих пір, доки не зрозуміють, що винуватцем їх бід є їхня антигуманна влада, з її хворими мілітаристськими замашками. Російські бізнесмени так і продовжуватимуть торгувати нафтовими ф’ючерсами та купувати нерухомість на берегах океанів, в той час як російські солдати воюватимуть на чужій території, під чужими прапорами, відстоюючи чужі інтереси.