Російська політична демагогія суперечить реальній думці росіян

Російська політична демагогія суперечить реальній думці росіян

Події на світовій політичній арені завжди розгорталися за сценаріями, котрі меншість писала для більшості. Військові конфлікти зазвичай аргументуються національними інтересами, в той час як великий бізнес просуває закони задля збільшення своїх прибутків. Держави починають анексувати території сусідів під приводом «захисту прав національних меншин» або ж заради «повернення територіям їх автентичної приналежності». Об’єктивно, лише наївні вірять у те, що політичні очільники витрачають свій вплив та матеріальні ресурси на користь соціальної справедливості та на забезпечення нужденних.

Кожен військовий конфлікт супроводжувався тривалою та масштабною пропагандою з обох боків, що вщент руйнувало добросусідські відносини та знеособлювало громадян «ворогуючих» держав. Людський ресурс на війнах завжди був розхідним матеріалом для реалізації вищих інтересів. Як свого часу писав Джордж Орвелл: «Було би забавно, якщо би диктатори відправляли на війни не синів своїх держав, а самі билися на рингу до смерті».

Не зважаючи на те, що значна частка політичного контенту у російських ЗМІ є суцільною демагогією та системною антиукраїнською пропагандою, не всі росіяни вірять «зомбо-ящику». «Левада-центр» і Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) репрезентували статистику ставлення народів один до одного.

Аналізуючи динаміку індекса добросусідства громадян, спостерігаємо погіршення показників з початку подій на Сході України 2014 року. На жаль, значна частка людей таки ототожнює владну політику держави із громадянами цієї держави. В реаліях, усі військові дії, які розгорнула Росія проти України, суттєво знизили рівень життя і росіян також.

Жителі України останні роки стали краще ставитися до Росії, а серед росіян, як і раніше домінує негативне ставлення до сусідів. Так, з листопада 2018 р. частка українців, які добре ставляться до Росії, зросла з 48 до 57%. Росіян з позитивним сприйняттям України теж стало більше, але їх поки лише третина (34 проти 28%).

Близько половини росіян і українців вважають, що між країнами повинні бути відкриті кордони, без віз і митниць, за жорсткі межі виступають відповідно 25 і 38%. За рік з 10 до 17% зросла частка росіян, що підтримують возз'єднання в одну державу (в Україні так вважають лише 4%). До влади сусідніх країн переважна більшість респондентів відносяться різко негативно (позитивні оцінки їм дають лише 7% росіян і 13% українців). Але частка росіян, які добре ставляться до простих жителів України, за три роки зросла з 59 до 82%, а аналогічний показник в Україні – з 67 до 77%.

Директор «Левада-центру» Лев Гудков запевняє, що українці не ототожнюють російське суспільство з [політикою] Володимира Путіна". Гудков: «У країн зберігається пам'ять про спільне минуле, тож таке ставлення до України було таки створено штучно».

Росіяни ставлення до України суттєво не змінили. Гендиректор КМІС Володимир Паніотто : «По Україні поліпшення ставлення статистично значуще. Воно почалося після закінчення активних бойових дій і це перш за все поліпшення ставлення до росіян, а не до керівництва країни.»

Паніотто: «Позитивне ставлення українців пояснюється тим, що в Україні немає такої потужної пропагандистської машини, а в Росії функціонує потужна машина антиукраїнської пропаганди, і останні п'ять років вона працювала у режимі підвищеної активності. Очевидно, що для Росії конфронтація із Заходом, яка виникла з приводу України, залишається суттєвою частиною зовнішньої політики, а у нас зовнішня політика завжди впливала на соціальні настрої всередині країни».

Думка пересічних громадян формується і трансформується під впливом ЗМІ. А засоби масової інформації зазвичай подають інформацію з таких ракурсів, як це вигідно їх власникам. Російські диктатори маніпулюють суспільною думкою, керуючись своїми нездоровими матеріальними амбіціями. За десять років дружні добросусідські стосунки держав (громадяни яких, між іншим, є вихідцями однієї етнічної групи) змінюються на палку взаємну ненависть, тому що комусь захотілося увійти в історію збирачем «руських земель», тим, хто відродив «Імперію».