Весь світ стогне від антисемітизму. Але чи насправді все так погано?

Злочинність не має етнічності

Об’єднана єврейська община України у 2018 році зареєструвала 107 інцидентів антисемітського характеру. Із них 29 % - звернення на єврейську гарячу лінію України (номер телефону 910), 44 % випадків – українські ЗМІ та блогери та 27 % випадків – одним із лідерів єврейської громади України Е. Долінським.

Показники явно перебільшені, адже більшість випадків є проявом побутового антисемітизму. Проте інші випадки - це зображення неонацистської символіки та надписів антисемітського характеру в публічних місцях. Невже образа у приватній сутичці може бути аж настільки важливою, щоб про неї звітували такі потужні структури. Висновок напрошується один – будь-який привід використовується іноземною стороною з метою дискредитації України на всіх щаблях міжнародної арени. Крім цього, якщо добре проаналізувати більшість досліджень, що стосуються антисемітизму та актів вандалізму – дуже часто прослідковується російська рука, адже практично ніде не згадується країна, яка є чи не провідною по проявах антисемітизму та вандалізму. Чого вартує тільки активізація діяльності та стрімке збільшення чисельності російських скінхедів на початку 1994-го року.

Звичайно, що в Україні ніхто б не дозволив здійснювати таку радикальну діяльність, проте, є певні рухи, публічні заклики представників яких систематично перебувають на межі допустимих норм та порушення законодавства. Зокрема, у соціальній мережі «Фейсбук» функціонує львівська спільнота «Л.О.В.Ц.І.», члени якої тільки те і роблять що вишукують новини зі всієї України про представників ромської національності аби потім розмістити пости про неправомірну діяльність останніх. У таких випадках вартує прислухатись до думки науковців, які не один рік вивчають питання ксенофобії, антисемітизму чи вандалізму. Так, керівник групи моніторингу прав національних меншин Конгресу національних громад України В. Лихачов слушно зазначив: «Гаманці не крадуть роми, а крадії. Злочинність не має етнічності».