Зустріч Трампа з Путіним: невиправдана інтрига року

Не потрібно наївно думати, що Трамп чи то боїться Путіна, чи якогось компромату на себе. Ці питання вирішуються кулуарно. Проте основна політична та стратегічна лінія Трампа залишається незмінною.

Зустріч Трампа з Путіним: невиправдана інтрига року

Нещодавно відбулася зустріч президентів двох сучасних наддержав світу – Росії та США. Ще задовго до цієї події засоби масової інформації ламали собі голову, здогадуючись про що розмовлятимуть лідери країн, проте, фактично, зустріч створила набагато більший ажіотаж, ніж привела до якихось конкретних домовленостей. Ба більше, тема України якщо і згадувалась, то не призвела до нових глобальних рішень.

З моменту окупації Російською Федерацією Кримського півострова та розгортанням війни на Донбасі, Росія перетворилась на дуже ізольовану державу, а така подія, як зустріч у Хельсінки стала справжньою перемогою для росіян. Надто вже добре в них розвинута ця тема тріумфу… Банально тому, що їм нема більше про що говорити, як про перемогу.

Багато хто припускав, що після зустрічі Трампа з Путіном стосунки обох держав покращаться, а це в свою чергу негативно відіб’ється на нашій країні. Тут хотілося б акцентувати увагу на тому моменті, де лідери домовилися про створення робочої групи щодо покращення відносин між Росією та США. Щоправда, традиційно кажуть «якщо хочеш «злити» справу – створи робочу групу» і це діє в усіх можливих і неможливих випадках, адже робоча група, по суті, це відкладення рішення. Тобто президенти не домовилися про те, що вже сьогодні потрібно почати якийсь практичний процес. Таким чином, Україні поки нічого побоюватися зближення Російської Федерації з США, адже це питання відкладено в темний ящик світової дипломатії.

В загальному результати зустрічі не привели до нових векторів у світовій політиці. Так, Трампом було підтверджено невизнання окупації Криму Росією та позицію щодо Північного потоку-2. В свою чергу Путін наголосив, що РФ абсолютно законно «приєднала» півострів. Торкалися політики і питання виконання Мінських домовленостей, але це теж не призвело до якихось нових змін. До чого тут наведення цієї інформації щодо рішень? А для того, аби ви зрозуміли, що в загальному політики банально потопталися на місці і роз’їхалися. І схоже це все було на велику піар-кампанію для американського Президента. Хоча і для Путіна це виявилося чудовою нагодою вибратися в світ, після всіх санкцій.

Потрібно підмітити, що традиційно на зустрічі голів держав майже ніколи не досягається жодних результатів. Дається напрямок, але не більше. І тут хотілося б заспокоїти всіх тих, хто з насторогою говорив про зближення Росії з Сполученими Штатами Америки, адже керівники двох держав домовилися лише про створення робочої групи. А що це означає – дивіться вище.

Потрібно наголосити, що наявність надійних партнерів в питанні зовнішньої політики та дипломатики є надзвичайно важливим моментом. Саме Сполучені Штати Америки є таким партнером для України. Підтвердженням цьому є попередня зустріч Президента Петра Порошенка з Дональдом Трампом, де було досягнуто згоди по ключових питаннях щодо України. І дійсно, Президент США під час зустрічі з російським лідером чітко висловився про продовження підтримки української «правди». Щоправда, після п’ятирічних бойових дій на сході нашої держави ми навчилися самі за себе стояти.

Цікаво, що після зустрічі на Дональда Трампа з боку американських політиків посипався шквал критики, мовляв, останній «прогнувся» під Путіна. Варто наголосити, що точно не Президент Російської Федерації може зараз диктувати умови. Надто вже несприятливий момент настав для Росії. Так, Путін заявив про справедливе «приєднання» Криму і таке інше, проте Трамп теж залишився на попередніх позиціях невизнання цього факту. А як інакше?! Адже йому не вдасться зробити Америку great again коли співпрацюватиме з окупантами.

Не потрібно наївно думати, що Трамп чи то боїться Путіна, чи якогось компромату на себе. Ці питання вирішуються кулуарно. Проте основна політична та стратегічна лінія Трампа залишається незмінною, чого не можна буде досягти, співпрацюючи з агресором.

Скоріше за все ця зустріч була показовою аби в черговий раз показати хто за кого. Ажіотаж, який був викликаний абсолютно не підтвердився на дії. Обидва президенти вибралися в світ, аби заінтригувати половину населення, що їм вдалося. Для Російської Федерації та Путіна це стало традиційно черговою перемогою, а для Дональда Трампа – піар-акцією. Ті побоювання, яких очікувала Україна від зустрічі, на щастя, не виправдалися, щоправда, не було і якоїсь жорсткої позиції щодо війни на Донбасі та Криму. Висновок для української сторони напрошується сам: можна сподіватися на підтримку партнерів, проте старатися відстояти свої інтереси самостійно. Адже так, як це цікаво для нас – не цікаво ні для кого. Лише ми можемо побудувати міцну та справді незалежну державу, а не Трамп чи ЄС!