Жертва Альфі Еванса – символ миру та єднання.

Ця історія є дуже повчальною для України. Давно стало зрозуміло, що для перемоги у війні нам потрібно консолідуватися. Адже саме життя за принципом «Моя хата скраю…» загнало нас в ситуацію, що склалас

Жертва Альфі Еванса – символ миру та єднання.

Як часто нам доводилось чути фразу «Помолимось за мир у всьому світі»? Багатьом вона видасться пафосною та банальною. Проте такою вона здаватиметься допоки і справді не прийде усвідомлення блага миру та єднання. На жаль, до України таке усвідомлення вже прийшло, щоправда ми лише на півдорозі до повного згуртування суспільства, що допомогло б розбити ворога.

Нещодавно світ вразила подія, яку Україна може взяти за зразок в плані самоорганізації людей та їхнього бажання допомогти та підтримати нужденних. Це історія маленького хлопчика Альфі Еванса з Ліверпуля, який у віці півроку неочікувано впав у кому. Малюка вразило невідоме досі науці нейродегенеративне захворювання. Через півроку перебування в стаціонарі лікарі повідомили батькам Альфі про рішення відключити дитину від апаратів життєзабезпечення, заявивши, що його випадок все одно безнадійний. Батьки хлопчика прийняли рішення до останнього боротися за життя сина, проте бюрократична машина Великої Британії вирішила відключити Альфі від апарату штучної вентиляції легень.

Дворічний Альфі Еванс помер через п’ять днів після відключення від апаратів життєзабезпечення. Його батьки Томас і Кейт так і не змогли переконати владу Британії дати малюку шанс на життя. Ця історія могла б залишитися черговою маленькою трагедією, якби мама і тато нещасного малюка не виявилися борцями. Вони зробили свою сімейну трагедію темою для запеклих суперечок по всій Великобританії. І навіть більше: їхня боротьба стала справою кожного небайдужого англійця. Дійшло до масових протестів. Так, малюка Альфі більше немає, але його ім’я увійшло в історію і завжди буде асоціюватися з хвилями народного гніву, що вилився на британську бюрократію.

За життя малюка боролися не тільки його батьки - за історією Альфі стежили тисячі людей по всьому світу, в його захист виступили багато британських знаменитостей і навіть папа римський. Проте батьки хлопчика програвали один судовий процес за іншим. День «страти» Альфі наближався. Біля лікарні, де тримали хлопчика, зібралися тисячі людей, які вимагали віддати дитину батькам, - марно. Напередодні відключення малюка від апаратів італійська влада надала йому громадянство в надії, що це зупинить британську систему охорони здоров’я, але і це не допомогло. 23 квітня дитину відключили від апаратів.

28 квітня вночі Альфі не стало. Він помер, тому що британські медики визнали це найкращим рішенням для нього. Помер на очах усього світу - його батьки до останнього викладали фотографії сина в соціальні мережі, сподіваючись, що зможуть достукатися до тих, хто прийняв рішення приректи Альфі на смерть. Про смерть малюка вони також розповіли в Facebook. Тепер тисячі людей висловлюють там свої співчуття.

Папа Франциск в останні тижні неодноразово закликав зробити все можливе для порятунку життя дитини, а також прийняв на особисту аудієнцію його батька.

Влітку минулого року в цій же країні також болісно помирала маленька людина, яка дуже хотіла жити, але якій не дали шансу. 11-місячний Чарлі Гард з усіх вулиць і площ тоді дивився на всіх величезними сумними очима. Це звичайні люди влаштовували акції з вимогою помилувати дитину і дати їй шанс на життя.

З вище зазначеного випливає: маленький хлопчик зміг об’єднати весь світ. Це була довга і болісна битва, в яку втрутився Папа римський, світові лідери та вищі апеляційні суди Британії. Цей випадок з серйозно хворою дитиною з міста Бутл, графство Мерсісайд, привернув до себе безпрецедентну увагу всього світу. Президент Польщі, американський губернатор, голова Європарламенту, провідні лікарі з Італії та Німеччини, а також дуже різні політики і медичні експерти, які підтримали батьків Альфі Еванса, допомогли надати цій історії всесвітню розголосу.

Ця історія є дуже повчальною для України. Давно стало зрозуміло, що для перемоги у війні нам потрібно консолідуватися. Адже саме життя за принципом «Моя хата скраю…» загнало нас в ситуацію, що склалася. Проте випадок з Альфі Евансом свідчить, наскільки люди можуть бути активними та єдиними у досягненні поставленої мети. Звичайно, вони могли сказати «Це не моя справа, в мене все добре». Проте вони чинили по-іншому: підтримували батьків, тим самим закликаючи світову громадськість до боротьби.

Слід визнати, що на сучасному етапі в Україні теж існує багато несправедливостей, проте всім на них начхати допоки вони не торкнуться безпосередньо кожного з нас. Але тоді ми залишимось сам на сам з проблемою, бо в нас немає виробленої традиції підтримки один одного.

На щастя, молоде покоління нашої країни дедалі прогресивніше. Саме вони розпочали боротьбу з режимом Януковича в 2014 році, що змусило його ганебно тікати з країни. Проте в час війни ми не можемо розраховувати виключно на цвіт нації, адже часто їм не вистачає життєвого досвіду в цьому плані. Окрім цього, слід визнати, що існує багато суперечок між старшим поколінням і молоддю. І це нормально. Таке явище існує всюди. Проте не всюди йде війна. І нам потрібно це усвідомити. Консолідуючим чинником повинно стати не лише перемога над ворогом, але і недопущення розвитку воєнних дій взагалі. Це стосується не лише території України, але й всього світу. Адже допоки не стикнешся з війною мир матиме розмите поняття. Для багатьох з нас тепер воно чітке. І для того, аби він запанував, потрібно щодня докладати максимум зусиль. Це нагальне завдання кожної сучасної свідомої людини.