Права людини в Криму? Ні, не чув.

За даними ООН, у Криму зафіксовані численні порушення прав людини. Жертвами свавіль стають як ті, хто виступав проти анексію півострова, так і той, хто «топив» за Росію в 2014.

Права людини в Криму? Ні, не чув.

Дана стаття стосується порушень прав людини російською окупаційною владою на території Криму.

Об’єкт усіх світових ЗМІ у 2014 - Крим став символом безпорадності як міжнародного товариства, так і самої України. Півострів - справжній вигнанець у світі. Його не сильно жалують і в самій Російській Федерації. Здається, що тут забули про все: і про свободу слова, і про права людини – головне, що Крим «тепер» з Росію.

«- Что дальше?..

- Да хоть камни с неба!

- Мы на родине!»

«Камні» вже посипалися, правда не з неба, а зі сторони самої «родины». За даними ООН, у Криму зафіксовані численні порушення прав людини. Жертвами свавіль стають як ті, хто виступав проти анексію півострова, так і той, хто «топив» за Росію в 2014. Російська репресивна машина безжалісна. Окупаційна адміністрація запозичує історичний досвід у свого попередника - СРСР. З правами людини в Криму справи погані.

Механізм репресій, в першу чергу стосується татар, етнічного народу, який проживає в цьому регіоні з XV ст. Татари добре пам’ятають росіян за їхню жорстокість: протягом двох днів в травні 1944 більшовики вивезли чверть мільйона татар в Сибір та центральну Азію. Половина з них загинуло так і не зрозумівши, за що з ними так поводяться. Постає питання, а чи наважитися сучасна Росія повторити депортацію? За словами одного з лідера кримських татар Мустафи Джемільєва, існує ризик нової депортації. У будь-якому випадку такий крок значно загострить відносини Європи і Росії та покладе край усім сумнівам.

Показові страти, лише так можна назвати масове зникнення активістів кримськотатарського народу, яких згодом знаходять мертвими. За дивним збігом обставин вбивства ніхто не розслідує. «Крим SOS» надає дані у кількості 43 людини зниклими безвісті. В Україні прокуратура АРК веде приблизно 150 кримінальних проваджень щодо порушення прав і свобод громадян, що проживають в АР Крим. Ситуація ускладняються тим, що неможливо вести слідчі дії на окупованих територій.

Численні обшуки із подальшим затримання навіть за дрібницю – з цим стикаються кримські татари майже не щодня. Працівниками ФСБ, проводяться рейди по квартирам, які оголосили справжню війну кримськотатарському народу.

Першою цивільною жертвою російського вторгнення став Решат Аметов. Чоловік мав намір записатися в добровольці української армії під час першої хвилі мобілізації та приймав активну участь у громадському супротиві окупації Криму. Аметова було знайдено мертвим з численними ознаками катування. Без батька залишилося троє дітей. Петро Порошенко присвоїв Аметову звання Героя України. І це лише один приклад з півсотні.

Утисків зазнав кримський осередок Меджліса. Верховний Суд Російської Федерації визнав Меджліс екстремісткою організацією, звинувативши його в пропаганді екстремізму. Лідерам Меджліса - Рафату Чубарову та Мустіфі Джеміл’єві, заборонили в’їзд до АР Крим.

Для асиміляції населення Криму Російська Федерація не скупиться на цинічні методи. Автоматичне надання паспортів Росії громадянам України можна прирівняти до примусу прийняття присяги на вірність окупаційній владі, що є грубим порушенням Женевській конвенції. «Фашист», «бандерівець», «майданутий» - такі прізвиська чекали на тих, хто відмовився. Населенню нічого не залишалась робити як підкоритися.

Гостро постає питанням збереження національної самоідентичності окремих етнічних груп Криму. Офіційними мовами на півострові є російська, українська та татарська мова. Звичайно, це лише на папері. У реальності українські школи закрили, навчання мовою Шевченка скоротилося до мінімуму, шовіністичні чиновники навіть перефразували термін українознавців на русистів. Кримськотатарська мова – у такій самій ситуації.

Ситуація критична і зі свободою слова. На території Криму, як і по всій Росії, діє пропагандистська машина. Мовлення українських каналів, включаючи і кримськотатарський канал ATR, відімкнули. Усі ЗМІ змусили перереєструватися за російським законодавством. Поширені випадки затримання українських журналістів, діячів культури, як приклад - справа Олега Сєнцова, якого звинуватили у підготовці так званих терактів в Криму.

Важливим фактором є повний нігілізм права в російському суспільстві. Чого вартий російський закон «Про особливості викупу стратегічних об'єктів у Республіці Крим», який не вписується ні в міжнародне законодавство, ні навіть в російське. У законі говориться про примусовий викуп землі якщо вона має стратегічне значення. Додаткові пояснення, деталізація обставин при яких можливий викуп – не надається. Кримчанам, що звикли до більш-менш правового суспільства в Україні, було диким, що тамтешня влада забирає землю напівлегальним способом, тобто сама створює механізми (закони). Інститут права власності помирає на півострові.

Чотири роки… Тяжко уявити, що такий величезний проміжок часу сплинув. За такий час війни закінчуються, а Україна і досі веде боротьбу проти східної орди, боротьбу за людей, що проживають на окупованих територіях. Як бачимо, проблема з порушенням прав людини на території Криму є досить актуальна. Санкції будуть посилюватися, якщо Росія не вживатиме належних заходів щодо покращення ситуації на півострові.

У 2016 році Європейський парламент приймає резолюцію «Становище у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі». В резолюції вміщено рекомендації щодо покращення ситуації на півострові. Сподіватися, що це вплине на кримську владу, трішки наївно, але не залишається іншого вибору.