ШЛЯХ ДОДОМУ ДОВЖИНОЮ У ПОНАД 70 РОКІВ

Тому увесь цивілізований світ сьогодні мусить зайняти жорстку позицію щодо недопущення та запобігання спробам відновлення сталінського «генерального прибирання-1944».

«…Я знайду свій шлях додому. Хоч важко буде йти крізь спогадів шалену втому. Там буде затишно і світло…» – слова пісні Джамали - дочки кримськотатарського народу, громадянки України, переможця пісенного конкурсу «Євробачення 2016» в переддень сумної події – Дня скорботи і пам’яті жертв депортації кримських татар, нажаль, з кожним днем стають все більш актуальними.

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року – один з найбільших злочинів радянського тоталітарного режиму. Ця акція була спланована керівною верхівкою колишнього СРСР та здійснена радянськими каральними органами. Увесь кримськотатарський народ сталінська репресивна машина звинуватила у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Саме депортація призвела до масових людських жертв та завдала непоправної шкоди корінному народу Криму, трагічним чином вплинула на його історичний шлях – практично на довгі роки примусивши людей жити на чужині.

Тільки у 1967 році, після того, як виросло нове покоління у вигнанні, партійна верхівка знайшла в собі сили привідкрити правду. До цього ж часу СРСР повністю заперечувався злочинний характер вчиненого. 5 вересня 1967 року Указом Президії Верховної Ради СРСР з кримських татар були зняті звинувачення у зраді, але вони так і не отримали права повернутися на історичну Батьківщину. І тільки в період горбачовської перебудови, 14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав». Розпочався процес політичної реабілітації депортованих за національною ознакою.

Встановлення історичної справедливості продовжилося і після відновлення державної незалежності України. А з початком агресії східного сусіда проти України та анексією Криму, ці процеси вийшли на інший, значно масштабніший рівень. Верховна Рада України, яка 12 листопада 2015 року визнала депортацію кримських татар геноцидом, закликала світ зробити те ж саме, засудити нинішні дії окупаційної влади РФ і приєднатися 18 травня, в день депортації цього народу, до вшанування пам’яті її жертв.

Заради справедливості варто зазначити, що саме кримські татари сьогодні – чи не головний український форпост на окупованому півострові. Переважна більшість кримських татар виявилися справжніми патріотами: не пішли на змову із совістю і не визнали владу окупантів. Корінний народ не дав окупантам зробити анексію Криму легальною. Саме представники цього волелюбного народу ведуть боротьбу на всіх фронтах за повернення Криму в лоно України. Своєю позицією, як і далеких сорокових роках минулого століття, кримські татари стали кісткою поперек горла Кремлю з його імперськими амбіціями.

Тому увесь цивілізований світ сьогодні мусить зайняти жорстку позицію щодо недопущення та запобігання спробам відновлення сталінського «генерального прибирання-1944».