Східна Європа набирає військової ваги

Агресивна політика Росії змушує Східну Європу нарощувати військову міць.

Мілітаризація охопила країни, у яких є серйозні підстави з настороженістю дивитися на політику Москви — Естонію, Латвію, Литву, Польщу. Найпотужнішою з них безперечно є Польща. Але й три балтійські країни попри невеликі площу, кількість населення та інше ресурси також нарощують військовий потенціал.

Так, за повідомленням IHS Markit сумарний військовий бюджет трьох балтійських країн у 2005 році становив $929.51 млн., а в уже 2016 він становить майже півтора мільярда. У 2017, 2018 та 2019 роках він має становити відповідно $1.712, 1.951 і 2.007  млрд.

Польща за останні десять років збільшила свій військовий бюджет удвічі. Цього року він становить $9,2 млрд.

Поляки намагаються максимально адаптуватись до сучасних реалій ведення війни і відповісти на виклики, котрі несе Росія. Польський міністр оборони Антоні Мацеревич анонсував придбання безпілотників для всіх оперативних військ. “Ця зброя, якщо говорити про безпілотники, є масовою. Її ефективність залежить від кількості. Тому ми говоримо про тисячі одиниць” — заявив міністр. Польща реагує і на виклики у Балтійському морі. Так, днями було заявлено про готовність створити третій комплекс берегової охорони. Для цього міністерство оборони може придбати додаткову партію протикорабельних ракет NSM, розроблених норвезькою фірмою “Kongsberg” (поляки ввели в експлуатацію перший та другий комплекси NSM у 2013 та 2014 роках).

При цьому всьому від Таллінна до Варшави розуміють, що задля захисту національної безпеки недостатньо солідного військового бюджету та новітньої техніки. Головним ресурсом є люди, готові захищати батьківщину.

У зв'язку з неспокоєм, котрий у східноєвропейському регіоні викликає Росія, у Литві відновився призов на військову службу. Окрім того, владою був випущений посібник з ведення партизанської війни.

Естонія володіє нечисельною армією. Але її добровольче воєнізоване формування, Союз оборони Естонії (Кайтселійт) налічує близько 25 тис. членів. Рівень підготовки добровольців залишається досить високим.

Здавалось би, балтійські країни на тлі Росії володіють мікроскопічною військовою потужністю. Але війна в Україні довела, що ідейно вмотивовані добровольці важать надзвичайно багато. Українську армію роками розвалювали, станом на 2014 рік її стан був невтішний. Проте добровольці спромоглися здійснити те, чого не очікували в Кремлі. Тому навіть Естонія (чисельність населення — 1,29 млн) з її  Кайтселійтом видається не такою вже й безборонною.

Мілітаризація суспільства зачепила і Польщу. Ще в січні Мацаревич заявив, що Польща створить три бригади територіальної оборони на східному кордоні. Наприкінці жовтня польський уряд затвердив законопроект, котрим передбачається створення Військ територіальної оборони. Згідно з цим документом, Війська територіальної оборони будуть самостійним видом збройних сил, котрі зможуть вести сухопутні військові операції у співдії з оперативними частинами. Також вони можуть залучатися до вирішення антикризових та антитерористичних завдань. Прес-секретар міноборони Польщі Олександр Місєвич заявив, що розбудова тероборони здійснюватиметься “в тому числі з урахуванням потреби протидії гібридним загрозам”.

Військова підготовка може повернутися до польських шкіл. Антоні Мацаревич заявив із цього приводу: “Наступного року я намагатимуся, аби громадянське виховання охоплювало також і військове навчання. Бо чітко видно, що занедбання військової підготовки в школах було помилкою”.

Війна в Україні дала іншим країнам Східної Європи ще один урок: не можна плекати надмірних надій на допомогу Заходу. На тлі тієї ж позиції Німеччини, яка устами Штайнмаєра критикує направлені проти Росії “ігри м'язами” з боку НАТО, збільшення східноєвропейськими державами власної військової ваги — цілком логічний крок.

На тлі того, як мілітаризуються країни Східної Європи, викликає обурення політика Банкової. Два з половиною роки війни з Росією не виправдали сподівань на Захід і довели, що потрібно перш за все покладатися на власні сили. А одним із головних внутрішніх ресурсів є добровольці і загальний військово-патріотичний запал суспільства. Проте нинішня влада доклала дуже багато зусиль, аби знищити добровольчий рух, а своєю недолугою політикою змусила тисячі українці збайдужіти до захисту Батьківщини, адже воюють за перемогу, а не за Мінські переговори.