Франції слід очікувати повороту вправо?

Французький політик Жан-Марі Ле Пен остаточно відмовився від підтримки “Національного фронту” і гуртує навколо себе справжніх націоналістів.

Цьому кроку передувало довготривале наростання ворожнечі між ним та його донькою Марін Ле Пен, котра завела “Національний фронт” занадто далеко від ідеалів, на яких він створювався.

Марін Ле Пен перетворила створену батьком партію із сили, що відстоювала праві політичні принципи, на складову сучасного ліберального політикуму. Увесь “націоналізм” нинішнього “Національного фронту” зводиться до дешевого популізму і спекулювання на бідах французів.

Донька  Жана-Марі Ле Пена погналася за популярністю, набула більш, ніж сумнівних особистих зв'язків і тому повністю дискредитувала себе перед французами, які принципово не сприймаються нинішньої політичної системи.

Сучасний “Національний фронт” мало чим схожий на ту політсилу, котру розбудовував  Жан-Марі Ле Пен. Сьогодні ця політична сила дотримується дуже м'якої риторики щодо мігрантів, відстоює позиції, що є чужими консервативним прошаркам французького суспільства, а у своєму популізмі прагне “переплюнути” лівих.

Не дивно, що за таких умов старий Ле Пен остаточно зневірився у донці і перспективах “Національного фронту”. Разом з ним зневірилися тисячі французів. Тепер Жан-Марі Ле Пен  намагається об'єднати навколо себе різні націоналістичні середовища і запропонувати французькому суспільству справжню правицю.

Варто зазначити, що в Україні існує хибний образ доньки Ле Пена як очільниці “ультраправої” політичної партії. Як було сказано, “Національний фронт” перестав бути правим і перетворився на складову ліберальної політичної системи. Тиражувати нісенітниці про “ультраправу” Ле Пен вигідно українським противникам націоналізму, оскільки Марін Ле Пен ще й позиціонують як проросійського політика (чомусь мало кого хвилює, що нинішній французький президент, соціаліст Франсуа Олланд також здійснює лояльну до кремлівських інтересів політику). А таке позиціювання опосередковано кидає тінь на всіх націоналістів Західної Європи і націоналізм як такий.

Сьогоднішнє наростання протиріч між справжніми французькими націоналістами і псевдоправими є доказом того, що націоналізм живий не лише в Східній і Центральній Європі, але й на Заході. Адже здатність до самоочищення є ознакою збільшення життєвих сил. Зрозуміло, що зусилля Жана-Марі Ле Пена не обернуться стрімкими, блискавичними успіхами на електоральному полі. Але опозиційно налаштовані французи нарешті отримають ту силу, навколо якої можна буде гуртуватися.