Велич духу і стратегії старих «нових» вождів

Вже кілька днів поспіль у моїй свідомій (хай для когось і недостатньо) голові крутиться одна фраза: «Хотілось як краще, а вийшло як завжди …», і додається ще запитання – «Де Ви, шановні, були?».

Вже кілька днів поспіль у моїй свідомій (хай для когось і недостатньо) голові крутиться одна фраза: «Хотілось як краще, а вийшло як завжди …», і додається ще запитання – «Де Ви, шановні, були?». А тепер, перевівши подих, детальніше…

Я, як і всі українці, які прокинулись 30 листопада, були шоковані новинами та фактично єдиним роликом з Майдана Незалежності. Гнів та розпач одночасно! «Вихід один, – сказали нам в три голоси Яценюк, Кличко та Тягнибок, - треба вийти, усе обговорити і найголовніше, почути їх чіткий ПЛАН дій».

Я, як і багато інших вийшли, обговорили і … найголовнішого не сталось! І чим більше я чув так звані «вимоги з ВЕЛИКОГО ПЛАНУ, вигуки з трибуни про побиття НАШИХ ДІТЕЙ, тим частіше в голові крутилося – а де в той самий час були Вони !!!

Пам’ятаю події на Майдані 2004-го … Тоді такого б ніколи не сталось, оскільки з людьми завжди були народні депутати, політики, медійні обличчя. А зараз? Таке враження, що ВОНИ все це знали і просто вчасно пішли, щоб повернутися на наступний день на хвилі народного гніву.

Зараз хочу провести одну паралель. Не так давно ми стали свідками жахливих подій у Врадіїці. Тоді люди сказали не тільки своє слово, а й рішуче показали, що можуть протистояти тим покидькам! І знов, як за помахом чарівної палички, почали з’являтися нам вже такі відомі партійні прапори. Але люди не оцінили їхнього «завзяття» і ласкаво попросили на вихід …

Зрозуміло, що то була не їх територія, зрозуміло, що мешканці маленького селища міського типу пам’ятають, що і за «помаранчевих» часів боялися тих же самих «мєнтів»! А тут – своя вже «облюбована» територія, свій рідний і такий знайомий Майдан.

Відмотуючи трохи назад події в голові, у 24 листопада на Європейську площу, тепер розумію, що таке дивне я побачив тоді на обличчях ВЕЛИКОЇ ТРІЙЦІ – ностальгію і відчуття ймовірності такого неочікуваного РЕВАНШУ!

А тут такий подарунок долі – розгін Майдану - як на тарілочці! Збіг обставин, напевно. Тепер реванш можливий, люди самомобілізувались, обурені, доведені до відчаю та готові до рішучих дій.

Вони сказали прийти – і ми вийшли один раз, другий, третій, ходимо і до сьогодні як на роботу, з єдиною метою – почути щось дієве, щось нове, а не лише гасла. Мені вже почало здаватись, що я довго спав і прокинувся у 2015-му році на передвиборчому мітингу. Але тут теж колізія – а за кого з ТРЬОХ?