Як спекти успіх

Канадська історія для тих, хто прагне розвитку

Нещодавно я почув цікаву історію, яка сталася в заокеанській Канаді. Було собі маленьке містечко, й перспективи щось досягти в ньому жителі не вбачали. Ниділи собі, сподіваючись на те, що колись щось зміниться. Може, і владу тихцем лаяли – не знаю. І працювали вони, переважно, в сільському господарстві – земля, худоба… Та ось кільком канадцям урвався терпець. Зібрали вони місцеву громаду, й сказали: «А давайте придумаємо, як нам хмари розігнати. Невже не зможемо жити інакше – цікавіше й прибутковіше?»

Один фермер мовив: «Гаразд. От я, приміром, можу вигодувати не тридцять свиней, а п’ятдесят. Ну, а далі що?»

Пекар сказав: «А я міг би спекти удвічі більше смачного хліба».

У інших обнадієних діячів теж знайшлися приховані резерви – той сиру міг би наварити, той – зелені виростити.

…Через два роки в містечку відкрився ресторанчик із такою смачною піцою, що замовляти місця доводилося не за один місяць. Стали навіть приїжджати туристи, аби спробувати піцу, про яку скільки розмов. Місцеві не дрімали, і знайшли ще кілька способів, як собі з цього прибуток зробити.

Розказав це Андрій Балагура, керівник проектів Міністерства у справах муніципалітетів та житлового господарства провінції Онтаріо. Нещодавно в  Києві він провів відкриту лекцію «Сприяння регіональному розвитку», і ця історія – лише один із прикладів того, що своєю головою можна зробити багато. Не надто сподіваючись на далеку владу.