Ремарки щодо всеукраїнського студентського розводу лохів

На відміну від агресивно налаштованих студентських та молодіжних лідерів, політиканів та апатичної громадськості хочу рішуче підтримати постійні консультації із громадою.

          Також радо сприймаю вивчення настроїв, думок та очікувань суспільства. Я особисто виступаю за проведення референдумів за швейцарською моделлю не лише з питань освіти, а й з усіх питань життя громади (перейменування вулиць у центрі великих міст, відкриття нових розв’язок, станцій метро та громадських туалетів).

            У контексті реформ в галузі освіти проведення Всеукраїнського студентського референдуму, на нашу думку, є одним з найефективніших інструментів вивчення ставлення громадськості до дій з боку влади. Це не тільки є складовою демократизації суспільства, а й очевидним актом волевиявлення народу. І цей акт, як і всі інші, потребує ретельної попередньої підготовки з боку не просто відповідальних осіб, а посадових осіб, визначених законодавством.

            Нагадую ініціаторам усіх референдумів, зокрема і так званого «всеукраїнського студентського», що стаття 72 Конституції України вказує, що референдум може ініціюватися не менш як трьома мільйонами громадян України і призначатися Президентом України або Верховною Радою України. Якщо ж якісь організації насмілюються всупереч встановленому законом порядку проводити власні заходи, назвавши їх «референдумом», то це є злочином, за який треба відповідати. Хочеться вказати організаторам на те, що стаття 356 Кримінального кодексу України прямо передбачає відповідальність за дії, які вони розгорнули так званим «студентським референдумом», а саме – за самоправство.

            Організатори обирали вузи для проведення псевдовивчення громадської думки за дивною методикою. Так, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка та НТУУ «КПІ», вочевидь, не входять до тих «100 кращих вузів», заявлених організаторами «референдуму». Тому майже 100 тисяч київських студентів вже заздалегідь були позбавлені голосу навіть в «оперетковій» акції політиканів.

            Окрім того, хто ж все-таки проводив цей «референдум»? Інформую, що львівські, київські, донецькі, одеські студенти не давали ніякого дозволу панам Ігнатовичу (раднику львівського губернатора і президенту Національного студентського союзу), Черних (помічнику народного депутата, голови ВМГО «Молоді Регіони» Пінчука) та їх товаришам виступати від їх імені. Більше того, як би не хотілося організаторам, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНМС) жодним чином не причетне до сумнівної з точки зору закону і моралі акції. Міністрові Дмитру Табачнику обманним шляхом було надано лист про проведення якогось «студентського референдуму», хоча сам лист було складено далеко за межами МОНМС. 

Постає питання: кому і для чого треба було вигадувати цей загальноукраїнський студентський псевдо референдум? Львівському губернатору? Навряд чи. Голові молодих регіонів Андрію Пінчуку? Хіба що для сумнівного піару серед студентів. А може раднику Президента з гуманітарних питань Ганні Герман, з ціллю підмочити репутацію ненависного їй Табачника? Все можливо. Єдине, що не викликає питань у всій цій схемі, так це явно замовний характер піар-заходу під назвою «Всеукраїнський студентський референдум», що, нібито, було санкціоновано МОНМС. 

Глибоко обурений тим, що народні депутати України, чиновники Адміністрації Президента та молоді «регіонали» використовують молодь у своїх кулуарних іграх. 

 Враховуючи викладене, звертаєюся до Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України із закликом притягнути організаторів неконституційного референдуму до відповідальності за порушення Конституції України та чинного законодавства, а також встановити справжніх замовників злочину та донести інформацію українському суспільству.